Криворіжці не обирали кандидата, який називає себе мером, — політолог

У Кривому Розі парламентська комісія з розслідування фальсифікацій на виборах вдруге не провела засідання. Про це повідомив на своїй сторінці у ФБ депутат від «Самопомочі» Єгор Соболєв. Водночас 5 грудня криворізька міська виборча комісія задовольнила скарги кандидата на посаду міського голови від «Самопомочі» Юрія Милобога та визнала грубими порушення з боку районних виборчкомів.

Чим завершиться виборча епопея у місті, — з’ясовували у програмі «На свіжу голову»

Гостем студії був директор центру «Політика» Микола Давидюк. Він переконаний, що ситуація в Кривому Розі схожа на «договорняк» між владою і місцевими елітами. 

В студії – Ярина Скуратівська та Андрій Сайчук. 

Ярина Скуратівська: Ситуація навколо виборів у Кривому Розі – боротьба темних і світлих сил чи певний сценарій?

Микола Давидюк: Не можна все фарбувати в одні кольори. Судового рішення ще немає, але населення показує, кого воно справді підтримує. Протестними мітингами біля міської адміністрації люди показують, що не вибирали того кандидата, який сьогодні називає себе мером. Порушення там були виявлені, а ситуація, коли спец округи визначають долю міста, є дуже показовою.  Люди розуміють, що їх таким чином обманювали вже не один десяток років. Коли люди йдуть голосувати і думають, що їхній голос на щось впливає, а потім ці голоси перекриваються голосами на спецокругах, вкинутими бюлетенями і мертвими душами — звичайно, що це ображає. Жителі Кривого Рогу показують свою потужну громадянську позицію і дуже добре, що є депутати, які їх підтримують. Дуже важливо, що ця справа набула національного резонансу.

Ярина Скуратівська: Але ж результати вже є, їх оголосили. Це були одні з перших результатів, які були оголошені. Згідно з ними за Юрія Вілкула проголосували 50,21 відсоток виборців, а за Юрія Милобога 49,79. Тобто різниця між кандидатами складає 752 голоси. Це все реально перерахувати?

Микола Давидюк: Перерахувати реально.

Ярина Скуратівська: Можливо, легше переголосувати?

Микола Давидюк: Ні. Має бути прецедент, щоб показати, що були порушення і пройти всю процедуру. Це може зайняти тиждень. Не можна казати, що за Вілкула всі голоси фальсифіковані. Є частина населення, яка справді його підтримує. Але треба показати людям, що справді були порушення і, спираючись на це, шукати юридичний привід для перевиборів. Але окрім суто інструментальних речей має бути і політична воля. Президент має якось вписатися в цю ситуацію.

Ярина Скуратівська: А як саме він може вписатися?

Микола Давидюк: Він може як мінімум взяти це питання під свій контроль. Тому що ігнорування цієї ситуації кидає тінь на його партію і його партійців. Дуже схоже, що вони всі увійшли в зговір. Тому що депутати на комісію не збираються, ніхто нічого не хоче робити. За результати Милобога борються буквально два депутати від «Самопомочі». Але це не битва партії «Самопоміч». Це битва людей, які прийшли проголосувати. Але на мітинги у Кривому Розі виходять не лише ті, хто голосував за Малобога. Це протест. Люди виходять і кажуть, що їх обдурили. Вони хочуть перерахунку голосів і не хочуть спецдільниць, які будуть вирішувати долю міста ще десятки років. Люди не хочуть, щоб через спецдільниці приходили олігархічні ставленики і місто використовували як базу для окремих політичних партій.

Андрій Сайчук: Ця ситуація цікава ще і тим, що вона як лакмус виявила якість висуванців на рівні міст від провладних партій.  І «БПП» і «Фронт змін» практично повністю саботують рішення центральних органів.

Микола Давидюк: Те, що вони «злилися» у Кривому Розі і Маріуполі свідчить про «договорняки» між центральними партіями. Політика — це теж продукт, виявилося, що ці партії просто не можуть запропонували якісний продукт.

Андрій Сайчук: Ті люди, які пройшли за списками і були обрані депутатами міської ради не просто «зливають», а вони просто не відчувають себе членами партії і вирішують свої бізнесові справи?

Микола Давидюк: Зазвичай так і відбувається. Такі депутати входять в змови в середині Верховної Ради і займаються виключно лобіюванням своїх інтересів.

Андрій Сайчук: «БПП» і «Фрон змін» і досі лишаються бізнес-проектами на рівні країни?

Микола Давидюк: А вони і не можуть бути партіями, у них немає навіть дворічного партійного стажу. Всі вони були створені або під президентські або під парламентські вибори. Історії партії там немає. Це шаблони, які переміщувалися і перейменовувалися. Якщо подивитися на людей, які туди прийшли, це люди, які вже по кілька разів були і від «БЮТ», «Фронту змін» і багатьох інших партій.

Ярина Скуратівська: Давайте повернемося до протестних настоїв у Кривому Розі. Київ колись таке вже переживав. Кривий Ріг, очевидно, вперше переживає таку ситуацію. Чи готові там люди боротися до кінця?

Микола Давидюк: Люди хочуть правди. І те, що там політики між собою домовляться, не факт, що громадяни такі домовленості сприймуть. Якщо людина виходить на протести, вона хоче результату. Їй не треба, щоб в Києві хтось під столом шашки покрутив і сказав, що ось цей пан буде тепер вашим мером. Вілкул в кріслі мера вже тиждень крутиться і вже навіть підписав 10 документів. Влада хоче легітимізувати бюджет, з ним провести Вілкула в новий рік. Але люди цього не хочуть.

Всі наші перші особи декларують політику майбутнього і що вони живуть по-новому. Але насправді всі їхні методи старі: кучминські, кравчуківські, януковицькі. В зв’язку з цим у Кривому Розі йде дуже небезпечний процес, коли створюються паралельні органи влади. Цього теж допускати не можна. Потрібен один мер, якого підтримує місцева громада.