«Громадське радiо»
Він пропонує розділити цю територію на чотири зони та працювати сегментарно. «Ми маємо показати окупованим територіям, що життя в Україні краще, ніж в Росії. Перемогти шлунком», — переконаний він.
Ірина Соломко: Сьогодні мають бойовики мають відмовитися від того, щоб проводити самопроголошені вибори на своїй території, про це обіцяв президент і наскільки я розумію, про це буде сьогодні заявлено. А з паном Юрієм ми будемо говорити про особливий статус. Ви кажете, що це має бути трохи інакше. Як?
Юрій Ганущак: Особливості здійснення місцевого самоврядування. Точно так, як прописано у 18 пункті змін до Конституції України. Це набагато краще і це об’єктивніше і це на користь України.
Ірина Соломко: Розкажіть про ваш план?
Юрій Ганущак: Насамперед — об’єктивні обставини. Об’єктивні обставини це те, що пункт у змінах у Конституції. Друга об’єктивна обставина це неможливість вписати в конституційне поле існування військово-цивільних адміністрацій, а вони необхідні — це очевидно.
Ірина Соломко: Ми говоримо про те, що по суті ці військово-цивільні адміністрації вони поза законом?
Юрій Ганущак: Вони поза конституційним полем. І для того, щоб їх вписати потрібно розглянути, що робиться на території Донецької і Луганської області в цілому. Не тільки у тому, що ми називаємо ЛНР і ДНР. У нас є території, які окуповані. Є території, де підвищена діяльність диверсійних груп, де важко гарантувати безпеку. Є території, які отруєні кремлівською пропагандою. Є абсолютно проукраїніські території, де мешкають не тільки українці, а це фактично гарантія проти сепаратизму. Мій план полягає в тому, щоб закон про особливості місцевого самоврядування він полягав у тому, що місцеве самоврядування має всі повноваження, як на всій території України. А от контроль за здійсненням місцевого самоврядування є різним. Тобто, там де не має ризиків — це північні території Луганської області, це перша зона, здійснюється відповідно до закону і тому, що написано у змінах до Конституції. Друга зона де інформаційна безпека дуже слабенька, ми знаємо цю ситуацію — це територія де префекти погоджують проекти рішень органів місцевого самоврядування.
До речі, ця ситуація існувала у Франції до 1982 року, вона відповідає Європейській хартії. Хартія каже, що обов’язково має бути свій виконавчий орган у місцевого самоврядування — він буде. Друга позиція це домірний контроль, відповідний до ситуації.
Можна було б застосувати польський досвід. Тобто префект просто скасовує акти і подавай на нього в суд. Але польській досвід можна використовувати там, де суди об’єктивні. На превеликий жаль, ми не можемо гарантувати, що на цій території суди будуть дійсно об’єктивні.
Третя територія — це територія де неможливо гарантувати безпеку виборним особам і тому, хочемо чи не хочемо, там має працювати уповноважений.
Ірина Соломко: Це як раз сірі території?
Юрій Ганущак: Вони контролюються українськими військами, але це 20-ти кілометрова зона. Практично там гарантувати якусь безпеку важко. Має бути уповноважений. Але уповноважений контролюється префектом. Баланс сил є.
Четверта зона — це окупована зона. В окупованій зоні немає місцевого самоврядування. Окупована вона до тих пір, доки там є російські війська. Якщо вертатися до мінських переговорів. Зараз питання, що буде перше: вибори, чи виведення військ? Якщо нам вдасться переграти Путіна у частині того, що спочатку виведення військ, а потім вибори, тоді будемо вважати, що нам не вдалося спустити отруєну кров і нам доводиться її очищати на станції переливання. Очищення буде йти таким чином, яким я сказав. Три зони з поступовим переходом у більш безпечну зону. Так, місцеве самоврядування існує, так вона працює, але воно під жорстким контролем з боку держави.
Ірина Соломко: Але допоки ця ситуація на окупованих територіях не буде вирішена, співпраця з ними, якою вона може бути?
Юрій Ганущак: Співпраця можлива лише з суб’єктами економічної діяльності. Ми не можемо співпрацювати з терористами, тому що це означає, що ми їх визнали. Є суб’єкт економічної діяльності, фірма, яка працює в Донецьку, яка поставляє вугілля. Вугілля нам вкрай потрібно, бо це пазл нашої енергетичної безпеки. Ми з ним ведемо на пряму перемовини і на місці перетину демаркаційної лінії, нам фактично ввести облік. Вся сіра економіка починається там, де немає обліку. Там видобувається те, що неможливо облікувати, а коли воно пересікає демаркаційну лінію, його вже видно. Ми розуміємо, що це таке і далі стоїть вже питання нарахування податків.
Я сподіваюся на те, що вперше на пострадянському просторі це буде не заморожений конфлікт, а розв’язаний конфлікт. Хоча, хочу одразу сказати, що як Грузії нам не вдасться позбутися отруєної крові. Нам прийдеться її очищати. Найголовніше — це соціалізація, включення цієї території в український простір. Можна виграти війну, можна виграти кордон, але якщо ми людей в Донецькій і Луганській області не заохотимо полюбити Україну, то вибачте.
Ірина Соломко: А заохотити їх яким чином? Економічними якимось речами?
Юрій Ганущак: Україна поділяється на три частини: там де люди люблять Україну, незалежно від того, якою вона є. Друга частина, там вони полюбили її розумом — це російськомовна територія, де люди побачили і сказали «стоп, так, що нам Путіна? Та ні за що!». Це виросли вже українці, російськомовні, але вони полюбили розумом. І третя частина, яка любить шлунком. Так от, виходячи з цієї ментальності потрібно…
Наталя Соколенко: Загодувати їх?
Юрій Ганущак: Так, загодувати.