Міни на Сході — проблема, яка буде існувати ще багато років, — військовий

ООН побоюється зростання числа жертв на сході України через велику площу замінованих територій через високу концентрації боєприпасів і саморобних вибухових пристроїв. Про це повідомляється в останній доповіді Управління з координації гуманітарних питань. У доповіді наголошується, що загальна площа районів, засмічених вибухонебезпечними об’єктами, становить, щонайменше, 30 тисяч гектарів. Хто має розміновувати ці території: Україна, Росія, ДНР-ЛНР чи міжнародні організації? Коли ці території знову будуть безпечними?

Ситуацію коментував боєць на позивний «Дайвер» батальйону спеціального призначення «Гарпун».

Євген Павлюковський: Велика концентрація мін спостерігається лише у буферній зоні і лісах чи у житлових зонах теж?

Дайвер: Багато мін лишилося в зеленці. Якщо військові виходять з машин в зеленку, без саперів ніхто не ходить. Крім того, ті підрозділи, які стоять вздовж лінії розмежування довгий час, ставлять свої мінні поля. Карт цих мінних полів зазвичай немає. Сапер звільняється або переводиться в інший підрозділ і більше ніякої інформації немає. Вся інформація про міни є дуже приблизною. Коли новий батальйон приходить по ротації, вони одразу ставлять свої міни. І, звісно, накопичуються мінні поля, про які ніхто нічого не знає. В більшості це є розтяжки, але є і міни-сюрпризи.

І з нашої і з їхньої сторони є досить талановиті сапери, які встановлюють мінні перепони, що складаються з мін, які неможливо вилучити. Це велика проблема, яка буде існувати ще багато років.

Ярина Скуратівська: Тобто, свої можуть постраждати від таких мін в першу чергу?

Дайвер: Коли підрозділ заходить на місце, де стояв інший підрозділ, вся навколишня територія є потенційно небезпечною.

Євген Павлюковський: Чому так відбувається? На початку війни, зрозуміло, була певна невизначеність і менше досвіду, але зараз все мало би бути налагоджено. Чому і досі не створюються мапи мінних полів?

Дайвер: Мінування йде не системно, а на особистій ініціативі. Командир блокпосту просто вирішує, що треба закрити певні напрямки. Їх беруть і мінують.

Євген Павлюковський: А чому все ж мапи не створюються, хоча б приблизні?

Дайвер: Мені здається, що у нас немає єдиної концепції, яка б існувала для всіх військових. І зобов’язувала картографувати мінні поля. Все робиться на особистій ініціативі.

Ярина Скуратівська: Відповідальності за це ніякої немає і ніхто нікому не звітує?

Дайвер: Абсолютно вірно.

Ярина Скуратівська: А з протилежного боку як відбувається мінування ?

Дайвер: Там ще більший бардак, ніж у нас. Звідти заходять диверсійні групи, що мінують нейтральну смугу і розміщують міни прямо біля наших опорних пунктів. Свої дії вони теж не картографують.

Ярина Скуратівська: А мирне населення може постраждати?

Дайвер: Мирне населення є заручником цієї ситуації.

Ярина Скуратівська: Будь-хто може нарватися на міни?

Дайвер: Безумовно. Саме це і відбувається. Підриваються корови на пасовищі і люди, які ходять у лісосмугу по дрова чи гриби.

Євген Павлюковський: Після припинення активних бойових дій мінування продовжується?

Дайвер: В місцях, де є зіткнення з супротивником, мінування було, є і буде продовжуватися. Якщо відомо з якого напрямку йтиме супротивник для обстрілів, на його шляху будуть ставитися мінні перепони.