Нова воєнна доктрина: виклики та ризики

У студії військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов. Телефоном коментує Олексій Мельник з центру імені Олександра Разумкова

Ведучi

Ірина Славінська

Гостi

Олексій Мельник,

Олег Жданов

Нова воєнна доктрина: виклики та ризики
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur2_2015-09-27_zhdanov-melnik.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur2_2015-09-27_zhdanov-melnik.mp3
Нова воєнна доктрина: виклики та ризики
0:00
/
0:00

Президент України Петро Порошенко затвердив своїм указом нову редакцію воєнної доктрини України. Ключове завдання документа – комплексне реформування безпекової системи до рівня, прийнятного для членства в ЄС та НАТО. Згідно з новою редакцією документа, актуальну воєнну загрозу для України становить збройна агресія Росії. Які можливості відкриває для України цей документ, — з’ясовували у програмі «На свіжу голову».

Телефоном до розмови долучається співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова Олексій Мельник.

Марія Бабич: Півтора року в нас вже триває агресія з боку Росії і тільки зараз оприлюднено нову редакцію військової доктрини. Чи не запізно це?

Олексій Мельник: Це дуже правильна постановка питання. Багато рішень, які ухвалюються в Україні по відношенню до агресора є запізніми, недостатніми і неефективними. Воєнна доктрина навряд є ключовим документом, без якого неможливе ведення війни. Це важливо, але я б не перебільшував значення цього документу.

Марія Бабич: Що нового з’явилося у цій доктрині? Там написано, що Росія становить загрозу для України?

Олексій Мельник: Так, це є перша суттєва відмінність від усіх попередніх. Вперше за всю історію України зазначено у подібному документі звідки походить агресія. Раніше це був перелік загальних понять: тероризм, нелегальна міграція. Сьогодні там чітко говориться про країну-агресора і ця країна називається. Решта, що там написано, може бути цікавим для експертів, але не для звичайних громадян.

Марія Бабич: Цей документ визначає політику держави в сфері безпеки?

Олексій Мельник: Це одна з її складових, тому що є ще Стратегія Національної безпеки, є закони і Конституція України, де все це розписується. А воєнна доктрина подає чіткий сигнал трьом цільовим аудиторіям: потенційному супротивнику (в даному випадку це Росія і вона отримала сигнал); друге — сигнал громадянам України і відповідним державним органам, що це агресор і ви всі повинні працювати в цьому напрямі; третє – наші партнери. Ми їм чітко сказали, що цю країну ми бачимо ворогом і відповідно всі ваші дії на підтримку нас або нашого ворога будуть розцінюватися відповідно. Там в загальних рисах описується яким чином Україна збирається протидіяти такій загрозі. Це те, що на мою думку, треба знати про воєнну доктрину загалом.

Гостем студії був військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.

Марія Бабич: Як ви вважаєте, чи запізно прийняли воєнну доктрину?

Ірина Славінська: слухаючи Олексія Мельника мені здалося, що ця воєнна доктрина нагадує моду на написання подібних стратегій. Тобто документ, який щось декларує, але не конче впливатиме на якісь закони і безпосереднє життя військових сил України. Що про це можна сказати?

Олег Жданов: Ну, по-перше я скажу, що дуже пізно. Воєнну доктрину треба було приймати ще у минулому році, коли ми визначилися з керівництвом країни і воно, як будь-яке нормальне керівництво, повинно було почати зі стратегії розвитку країни. Написати програму – куди ми йдемо, навіщо ми йдемо і як ми будемо йти.  Повинна була бути написана економічна програма і в цьому світлі повинна була з’явитися і військова доктрина. Воєнна доктрина є не ситуативним документом, як написана ця доктрина. Вона тактична — все, що відбувається за вікном, взяли й написали у цій доктрині. Воєнна доктрина має бути концептуальним документом, який розповідає, як країна буде будувати систему своєї безпеки на найближчі 5-10 років. 

Марія Бабич: У нас, мабуть, така мода, ми постійно щось переписуємо: Конституцію, воєнну доктрину. Це вже третя доктрина з часів Незалежності: перша була у 1993-у, потім 2004-у, і зараз у 2014 році. Ви не бачите тут довгострокової перспективи?

Олег Жданов: Тут взагалі немає довгострокової перспективи. Називати напряму країну ворогом, як тут названа РФ — сьогодні нонсенс, середні віки. Зараз пройде Генеральна Асамблея ООН, будуть якісь політичні висновки, зміниться політична ситуація, Росія дасть задній хід, звільнить наші території і піде на поступки, компенсує нам щось.

Ірина Славінська: Це ви зараз фантазуєте? Поки що вето Росії на всі питання, що її стосуються, показує, що навряд це може відбутися. 

Олег Жданов: Я хочу сказати, що якщо завтра, гіпотетично, політична ситуація зміниться, ми що, будемо переписувати воєнну доктрину? А зараз під цю доктрину ми напишемо програму розвитку військових сил, програму розвитку військово-промислового комплексу, створимо робочі місця, подамо заявки на розробку нових видів озброєння. А завтра виявиться, що Росія не ворог, у нас вже інший ворог і тоді доведеться згортати виробництво і змінювати програму реформування армії. Це не документ сьогоднішнього дня і тому не потрібно йому надавати великого значення. 

Ірина Славінська: Воєнна доктрина справді в своїх рамках має повноваження впливати на нові кадри? Дійсно, якщо у нас новий агресор, у нас має мінятися штатний розпис у інституціях військових? Наскільки ця стратегія вплине на те, як функціонує наша армія?

Олег Жданов: У найближчий перспективі вона не вплине ніяк. Під цю воєнну доктрину має бути написано кілька документів. Міністерство оборони повинно видати нам програму реформування збройних сил України на найближчу перспективу і середню перспективу. Кабінет міністрів повинен написати програму економічного розвитку, в тому числі і військово-промислового комплексу, переозброєння і переоснащення армії. Також треба міняти і юридичну базу. У військовій доктрині є колізії, які межують зі злочинами. Там написано, що збройні сили України можуть застосовуватися всередині країни для наведення конституційного ладу. Це нонсенс — армія не може воювати проти власного народу. Для цього створюється національна гвардія і під неї прописується спеціальний закон. Вона може підтримувати конституційний лад всередині країна, але вона не має важкого озброєння. Вона може застосовуватися як поліційний інструмент.