«Партії йдуть на вибори з лівими гаслами, а політику здійснюють праву», — Ірина Бекешкіна

Гостями у студії були соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва — Ірина Бекешкіна, політичний консультант Володимир Цибулько та Андрій Линник — керівник виборчих програм Комітету Виборців України.

Окремо розглянули ситуацію, яка склалась у Маріуполі та Красноармійську, де вибори не відбулись. Коментуючи факт зриву виборів у цих містах, Ірина Бекешкіна сказала, що це сталось тому, що «господарю Донбасу» люди не дозволили провести вибори «як завжди» — тобто, з фальсифікаціями і під тиском.  Окремо гості студії проаналізували негативні та позитивні наслідки виборів та відмітили, що низька явка дала шанс набрати більше голосів «розкрученим» політичним проектам.

Галина Бабій: Панове, ви встигли поспати пілся вчорашнього важкого дня?

Дмитро Тузов: Ви зараз на свіжу голову?

Ірина Бекешкіна: Я оце думаю.

Володимир Цибулько: Вибори не надто токсична справа для психіки підготовленої людини. Головний висновок, який можна буде зробити, що виборча система, як би її не кляли, вона допомогла уникнути таких персоналістських конфліктів — це змагальність партій в першу чергу. В нас все-таки партії побудовані за лідерським типом — ідентифікація партій все-таки відбувається не через ідеологію, а через її лідера. Ця персоніфікація ідеології через обличчя лідера, але, насправді, якби ми мало «мажоритарку» і можливість самовисунення, все-таки поталанило мінімізувати конфліктність цих виборів.

Дмитро Тузов: Тотбо «мажоритарка» все ж таки потрібна в якихось своїх проявах. Наприклад, вчора люди з Ірпіня приїздили до Києва і розповідали і розповідали про фальсифікації, які там відбуваються. Їх штучно заганяють у партії.

Володимир Цибулько: Ця політизація нав’язана зверху і місцевим групам впливу нікуди діватися, вони просто для імітації своєї змагальності, розсовують своїх людей у різні партійні списки. А там заходять у місцеві ради і домовляються, бо це органи одного  організму.

Галина Бабій: Це політичний аспект цих виборів, я хочу дізнатися про соціологічний зріз, чи були якісь несподіванки і сюрпризи, які ви не очікували?

Ірина Бекешкіна: Сюрпризи були, по-перше,  ми очікували більш високу явку. Ми казали, що буде явка не нижче 50%, але було 46%. Я незнаю, чого так інтенсивно люди пішли під вечір, тому що протягом всього дня була низька явка.

Галина Бабій: У нас в п’ятницю була представниця КВУ і вона сказала, що така явка на виборах такого рівня — це норма, бо вона завжди низька.

Володимир Цибулько: Це мабуть сталося від перевантаженості політичним спамом. Дивіться — 140 партій бере участь, це страшно дезорієнтує виборця. Врешті-решт ми побачили як голосують за найпотужніші сили.  Ця низька явка жала шанс найбільш розкрученим політичним партіям. Низька явка дозволила їм привести на дільниці свого виборця. Ірина Еріковна казала, що під кінець дня раптом пішли люди, пішов виборець конкретно зорієнтований на свою партію.

Ірина Бекешкіна: Якби була явка вища — результати були б вищими, але старі політичні сили, вони мали свого виборця. Наприклад, «Свобода» по Києву отримала більше, ніж на Львівщині. Якби була явка вищою, то їх результат би розчинився у відсотковому співвідношенні, а чим менше явка, тим більше виділяються сили, що мають постійного виборця.

Володимир Цибулько: Зі «Свободою» основним політ-технологом виступили силовики, тому, що 2 місяці тому, наприклад, у Франківську «Свобода» мала 6%, а «Самопоміч» — 19%, а вже після цих активних судів, бо арешт Сиротюка і ті самі «беркутівці», що вільно розгулюють містом і продовжують служити, для людей це виявилось суттєвим маркером.

Галина Бабій: Чи правда, що в Маріуполі зрив відбувся тому, що люди вперше мали можливість обирати, а не їм призначали?

Володимир Цибулько: Так. Найпотужніші групи Донбасу настільки звикли до своєї монополії, що вони не здатні швидко адаптуватися. Справа в тому, що в Маріуполі в 90-х роках були конкурентні вибори, згадайте мера Поживанова. Сама структура економіки на цій території вона ніби змушує монополізувати місцеву владу. Громадяни чітко розуміють, якщо є монополіст економічний, то не можна йому давати монополію ще й на владу місцеву. Там не модна конкурентно розвиватись, там все подавляється.

Ірина Бекешкіна: Що стосується Маріуполя, це як раз був спротив тому, щоб хазяїн повернув свою монопольну владу. І це добре, що там вибори на таких умовах не відбулись. А от що стосується лівих партій, я б сказала, що в Україні досить парадоксальна ситуація. Поглядів лівого гатунку дуже багато, а сильних лівих партій немає. Свого часу була партія Мороза, але потім її поглинули. Так само і комуністична партія свого часу була лідером, але не мають назву «Комуністична партія». Ще у них немає виборців, тому що на виборах йдуть партії з лівими гаслами, тому, що це популярно у значної частини, а політику здійснюють праву.

Володимир Цибулько: Згадайте історію «Батьківщини», вона абсолютно на лівацьких гаслах побудована, але стався парадокс, коли «Батьківщина» стала спостерігачем в «Європейській народній партії», в абсолютно правому конгломераті європейському.

Галина Бабій: До нас приєднався ще один гість.

Дмитро Тузов: Андрій Линник — керівник виборчих програм Комітету Виборців України.

Галина Бабій: Ваші прогнози збігаються на цих виборах?

Андрій Линник: Ми боялися, що явка буде занизька. Виходячи з беззмістовної виборчої кампанії, яка відбувалася від суб’єктів виборчого процесу, ми очікували, що люди проголосують ногами. Хоча треба зазначити, що для європейських країн місцеві вибори за сприйняттям такі ж самі, як і в Україні, вони не досить популярні.

Галина Бабій: А давайте про вибори мерів міст. Багато буде в другому турі?

Андрій Линник: В мільйонниках будуть. Але треба дочекатися, доки підрахують всі голоси.

Галина Бабій: А Харків — це бомба сповільненої дії, чи це будуть зсуви в головах тих, кого обрали?

Андрій Линник: В Кернеса є свій виборець і центральна влада не наважилася входити в жорсткий конфлікт. Те, що Кернес зберіг свого виборця і привів його на дільниці це і реакція виборця на невдалі кроки центральної влади, і особливо тих, хто протистоїть персонально Кернесу.

Ірина Бекешкіна: Я говорила з активістами, які не є прихильниками Кернеса, вони пояснюють це просто. Він справді, в плані налагоджування господарства міського багато зробив і робить. Тому вони просто не хочуть цього міняти, от і все.

Володимир Цибулько: Тим більше там такий посткомуністичний виборець, який голосує за відносного ліберала, а не за комуніста, це теж певний поступ. Просто національно-патріотичні сили не запропонували нічого кращого.