Розслідувати випадки корупції у вітчизняних вишах взялися студенти

Стартував студентський проект з розслідування корупції в університеті імені Тараса Шевченка. Перше розслідування стосувалося закупівель в університетській їдальні. Розслідувану державну закупівлю вдалося скасувати, а керівництво університету включило студентів у комітет із тендерних закупівель. Далі студенти почали розслідувати корупцію в гуртожитку. Згодом їх відрахували. Нині колишні студенти переконані, що їм вдалося зародити початок громадянського суспільства в своєму університеті.

Гостями студії були ініціатори проекту — Володимир Коваль та Іван Кучерявий.

Ірина Словінська: Давайте почнемо з назви вашої організації «ШеваПил».  Що вона означає?

Володимир Коваль:  «Шев» – це університет Шевченка. Ми з часу заснування дещо змінювали концепцію. Нас надихнула практика Навального з Москви. Тобто, боротьба з корупцією за допомогою публічного розслідування всіх її проявів. Ми скористалися цією концепцією на прикладі нашого університету.

Ірина Словінська: Цікаво почути про першу розслідувану вами корупційну історію.

Володимир Коваль: Перше розслідування ми розпочали одразу після запуску. Ми підняли тему з однією незаконною державною закупівлею в університеті і вдало її висвітлили.

Ірина Словінська: Яка саме тендерна закупівля?

Володимир Коваль: Одна й та сама фірма, фірма-прокладка, якщо можна так сказати, постачала продукти до їдальні університету за явно завищеними цінами. Ця фірма не працювала більше ні з якими закладами, а її співзасновниками були люди з центру харчування КНУ. Нам це здалося дуже дивним. Але ми не правоохоронний орган, тому ми просто написали про це у соціальних мережах. Ця інформація викликала великий резонанс в університетському середовищі. Виник інструмент суспільного тиску. Адміністрація університету мусила якось реагувати. Через два дні нас викликали до ректора. Він клявся, що нічого про це не знав, і що це якісь перегини на місцях.

Ірина Словінська: Чи мали місце якісь санкції з боку університету через опубліковане вами розслідування?

Володимир Коваль: Ні. Ніяких санкцій до нас не застосовували, а цю держзакупівлю одразу відмінили. Так як ми були ще зеленими і недосвідченими, не повністю розуміли, як працюють ці схеми, адміністрація університету в свою чергу намагалася нас якось пригадувати і приручити. Ми якийсь час вірили, що адміністрація йде нам на зустріч, але потім нам це все вилізло боком.

Ірина Славіснька: Що відбувалося далі?

Іван Кучерявий: Після того, як ректор відмінив держзакупівлю, ми на якийсь час лишилися у комітеті з тендерних закупівель, до якого нас включили. Але потім ми з’ясували, що цей комітет нічого не вирішує. Він тільки розглядає пропозиції і голосує «за» та «проти». Тому ми вирішили відійти від його справ.  

Після цього ми відкрили у соціальних мережах поштову скриню, на яку різні студенти скидали скарги. Більше за все скарг надійшло на економічний факультет. В скаргах були вказані всі необхідні прізвища. Ці скарги стосувалися гуртожитку економічного факультету.

Ірина Словінська: Тобто, йдеться про зловживання, через які страждали студенти? Через що саме вони страждали?

Іван Кучерявий: Студенти страждали через те, що їм доводилося платити за кімнати в гуртожитку. Кімнати на двох і трьох людей в гуртожитку вважаються елітним житлом і за них йде боротьба. Для того, щоб оселитися в таких кімнатах студентам доводилося платити гроші. Ця вертикаль триває там вже більше 10 років. Люди на місцях себе там дуже добре почували і думали, що будуть завжди залишатися безкарними.

Ірина Словінська: А такі речі вдається доводити? Коли йдеться про хабарі, часто буває, що це слово проти слова?

Іван Кучерявий: Це окрема тем. Якщо коротко, то адміністрація у таких ситуаціях приймає сторону викладачів.

Ірина Словінська: Треба піймати за руку. Вам це вдалося?

Іван Кучерявий: В першу чергу треба, щоб студент, у якого вимагали хабар написав офіційну заяву. Можуть багато писати про це будь-де, але офіційні заяви ніхто не подає.

Ірина Словінська: Як вас відрахували з університету чи ви ще студенти?

Іван Кучерявий: Ми вже не студенти. Нас відрахували восени. Це була така собі показова акція, розрахована на всіх незадоволених. Але, на мою думку, нам вдалося закласти основи громадянського суспільства в стінах університету, щоб студенти не боялися виступати і відстоювати свої права.