Арт-десант на чолі з екс-бійцем батальйону “Карпатська січ”, волонтером Олегом Біликом і театральним режисером Сергієм Архипчуком повернувся з чергової поїздки в зону бойових дій на Донбасі. 11грудня вони разом з співачкою і бандуристкою Світланою Мирводою передали до Національного військово-історичного музею Збройних сил України врятовану бійцями Першої окремої шутрмової роти ДУК «Правий сектор» з розвалин місцевого будинку культури бандуру. Бійці подарували співачці понівечений інструмент під час одного з концертів і просили відреставрувати. Хлопці обгорнули бандуру в бійцівський каремат і спальний мішок, скріпили скотчем і в такому вигляді артистка доставила її в Київ. Розмістила інформацію про бандуру на своїй сторінці в Фейсбуці. Незабаром отримала дзвінок з музею Збройних Сил України з пропозицією віддати бандуру як експонат до музею.
Символічним є те, що тепер бандура стоятиме в кімнаті військового музею Збройних Сил України як духовна зброя серед справжньої зброї – снарядів і кулеметів.
Світлана каже, що коли вперше їхала з виступом в зону АТО, то подумки прощалась з життям. Навіть своїй родині не сказала про маршрут поїздки. А тепер вже наростила певний «панцир» на душі і не боїться ані обстрілів, ані спартанських побутових умов, в яких доводиться ночувати артистам разом з бійцями. Навпаки, вона вже не може зупинитись і , приїхавши з Донбасу, знову планує новий виїзд. Зараз збирає різдвяні подарунки для дітей Соледара, закликає слухачів приєднатись до волонтерської допомоги.
Нагадує, що концертні програми іноді стають для бійців більшою мотивацію у боях, аніж накази командирів. Часто вони стимулюють фронтову творчість, бо бійці після концертів вже просять привозити їм музичні інструменти. А це підвищує моральний дух військ, вони не нудяться без боїв, не розхолоджують свій бійцівський запал. Окрім того, арт-десант возить на Донбас українську пресу, яку і бійці, і місцеві люди просто виривають з рук.
Галина Бабій:Розкажіть про прострелену бундуру, яку врятували хлопці в Пісках.
Світлана Мирвода: Це цікава історія. 15 листопада біля міста Новогродівка ми відпрацювали концерт у будинку культури, а коли розмістилися на ночівлю, хлопці попросили влаштувати імпровізований виступ. Бійці першої окремої штурмової роти взяли гітари і ми співали разом. Саме після того концерту, боєць «Запорожець» склав вірш:
А голос ваш бринів в душі,
Коли стріляли «калаші».
Під свистом куль ми пам`ятали,
Що ви нас там не забували.
Ракети, міни і снаряди
Чекали нас із-за засади.
Холола кров і відтавала.
Бо добра пісня зігрівала.
За нашу неньку Україну,
За наш народ увесь єдиний
Стояти будем до кінця –
Шлях українського бійця.
Дай, Боже, нам усім дожити,
Щоб сльози вам по нас не лити.
І перемога – в нас в руці.
І буде радість на лиці!
Після такого теплого спілкування, коли хлопці співали, грали на гітарі, один з бійців виніс з комірчини бандуру, від споглядання на яку в мене стислося серце. Це була зранена війною бандура – струни вирвані, тріщина величезна. Вони витягли її з-під завалів будинку культури в Пісках.
Тепер ця бандура знаходиться в музеї ЗСУ як духовна зброя серед справжньої зброї – снарядів і кулеметів.
Галина Бабій: Скільки разів ви були в АТО?
Світлана Мирвода: 5 разів, близько 40 виступів. Зараз ми збираємось знову, і до речі, веземо хлопцям музичні інструменти, бо вони просять. Якщо хтось хоче передати – телефонуйте 097 733 41 71. Разом переможемо!