«Викорінення сепаратизму у школах Луганщини треба починати зі шкільної адміністрації», — експерт

Людмила Булигіна, вчитель інформатики зі Стаханова Луганської області переконана, що починати пошуки сепаратистів треба не з вчителів. Серед них є 30% проукраїнських, до 20% проросійських, а є серединка, яких більшість. І ці люди підуть туди, куди скаже директор. Вони настільки звикли пристосовуватись, що через деякий час вони будуть вірити у правильність вказівок керівництва. Саме тому треба починати з директорів шкіл

Володимир Бахрушин, провідний експерт групи Реанімаційний пакет реформ-освіта зазначив, що вчителі не повинні на уроках обговорювати з учнями свої власні політичні погляди і переконання. Це суперечить етичним принципам роботи в школі  і нашому законодавству. Освіта має бути відокремлена від ідеології і політичних впливів. Допомогти у цьому може украплення зв’язків між регіонами України і різними соціальними групами населення. 

Євгенія Гончарук: Чи справді це явище зараз настільки масштабне, що треба зараз разом з правоохоронцями і представниками адміністрації об’єднуватись і займатись якимось «полюванням» на відьом, чи певна кадрова люстрація?

Людмила Булигіна: Це необхідна міра, але чи це полювання повинно бути, чи бесіда. Починати потрібно саме з директорів, бо у навчальному закладі атмосферу створює директор.

Ольга Бабчук: Серед цих навчальних закладів які зараз є в Стаханові, і ті, які були це насправді проблема? В конкретному Стаханові є люди, яких треба звільняти зі шкіл за сепаратизм?

Людмила Булигіна: Розумієте, Стаханов взагалі зараз окуповано, там  ситуація інша. Але якщо казати про українську територію то і там є проблеми. Це Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Слов’янськ, Краматорськ там є проблеми. На окупованій територій взагалі нічого не можна. Але ця проблема вона була.

Ольга Бабчук: Як шукати тоді вчителів, якими механізмами варто керуватись?

Людмила Булигіна: Треба розмовляти з дітьми. Це один з найкращих способів виявити, що було, що сталося. Бо діти, вони барометр, вони відчувають це і вони знають. Їх дуже складно надурити. Вони можуть помовчати, але їх треба питати.

Євгенія Гончарук: А що мають робити батьки, чиї діти поскаржились на вчителів? Писати заяви чи скаржитися? Яким має бути цей механізм?

Людмила Булигіна: Батьки, мені здається тут взагалі не допомога. Тому, що батьки в нас в школі існують десь до 4 класу, а потім батьки віддають своїх дітей школі і не цікавляться тим, що там відбувається. Який це має бути механізм — це мабуть треба вирішувати на педагогічній комісії, можливо на юридичний комісії. Але це точно не батьки.

Ольга Бабчук: Коли ми говоримо про очищення кадрів освіти від сепаратистів, то розуміємо, що це робити достатньо складно. Механізмів немає, а потреба є. Як все це може відбуватись, як це унормувати, а би не було дійсно полювання на відьом, а була чітка система.

Володимир Бахрушин: Я пропоную поділити цю проблему на дві складові. По-перше: дійсно є такі вчителі, яких треба позбавлятись, тому що вони дійсно розповсюджують сепаратизм. Це суперечить освітнім процесам і нормам законодавства.

Якщо ми подивимося, як веде себе Європейський Союз , то ми побачимо, що єдність Євросоюзу підкріплюється тим, що створюється єдиний освітній простір. Нам теж треба йти цим шляхом.

Коли вчитель починає під час зайнять розповідати про щось, що не пов’язано з заняттями, то треба підіймати питання, щоб такого вчителя усунули від занять і дітей. Але від держави мають бути теж якісь заходи, насамперед  укріплювати зв’язки між людьми всередині регіонів.

Євгенія Гончарук: А можливо більша зарплата людям в регіонах?

Володимир Бахрушин: Зарплата залежить від того, які там підприємства, яку продукцію вони виробляють, дійсно якась диференціація зарплат буде. Якщо ми говоримо про освіту, то можемо запланувати такий проект, щоб кожний школяр під час занять у школі має побувати в історичних центрах України. Люди мають спілкуватися один з одним, щоб вони мали спільні інтереси, тоді не буде приводів для сепаратизму.