«З 2010 року в Україні тривала деукраїнізація освіти», — експерт

Павло Жебрівський українізує Донбас. Які результати може мати подібна ініціатива: збільшення кількості проукраїнськи налаштованих громадян чи, навпаки, посилення конфлікту? Мовну ситуацію на Донбасі аналізує Олексій Курінний, експерт з мовної політики, директор програми «Права націй, національних меншин та корінних народів за національним і міжнародним правом» Центру міжнародного захисту прав людини НаУКМА.

Василь Шандро: Дуже багато говорилося, що події в Донбасі і в Криму — це провал гуманітарної політики. І власне те, що відбувається з ініціативи пана Жебрівського, сподіватимемось, що це реальні кроки і що вони принесуть якусь користь. Ця ініціатива, на вашу думку, який результат вона матиме? Поглиблення конфлікту і прірви, чи все ж таки збільшення кількості людей приязних до України?

Олексій Курінний: Я багато досліджував цю тему і жив у регіоні, бачив останні тенденції. Можу сказати, що це справа більше стратегічна і довгострокова. В короткостроковій перспективі ситуація не зміниться — Україна не втратить прихильників і не здобуде більше супротивників, ми це побачили на прикладі ленінопадів. Коли всі пам’ятники Леніну знесли в містах північного і західного Донбасу і жодна людина не вийшла на їх захист. Нині забуваються репортажі від 23 лютого по початок березня, так званої “руської весни”, в яких чітко написано, що Донбас був спокійний, в той час, коли вже тривала анексія Криму. Це все вказує на те, що анексія Криму була штучна і спланована РФ. Та вторгнення на Донбас так само було сплановано. Абсолютно помилково і неприйнятно говорити про те, що провал гуманітарної політики, можливо якісь заяви спровокували цей конфлікт. Все готувалося заздалегідь. 

Ольга Бабчук: А якщо про механізми українізації, які пропонує Жебрівський. Один із тих кроків, який він анонсує, це те, що керувати освітою прийде уродженка Львова. Це той метод, який може насправді спрацювати? Він не викликає різкого відторгнення?

Олексій Курінний: В таких ситуаціях краще менше керуватися емоціями — більше керуватись правом. Це верховенство права і пропорційність. Що в даному випадку пропорційність? Безумовний захист інтересів українського суспільства. Українізація при захисті інтересів тих людей, а їх мінімум, для яких українська мова з тих чи інших причин неприйнятна. На практиці — це втілення в життя українського законодавства, рішення Конституційного суду про мову 1999 року, де у всіх сферах життя українська мова є загальною. Російська мова як мова національної меншини. Це означає, що вживати російську мову у шкільництві можна, але якщо про це попросять.

Принцип має бути таким — освіта апріорно українська, і в такий спосіб забезпечується українізація. Ті ж батьки, які хочуть, щоб їх діти вивчали російську мову, вони мають звернутися до директора і написати заяву.

Василь Шандро: Таке враження, що закон має рекомендаційний характер.

Олексій Курінний: Досі діє неправовий, але, на жаль, юридично легальний закон Ківалова-Колесніченка, який має бути змінений.  Разом з тим, в законі абсолютно суперечливі положення. Наприклад стаття 7 про те, що ніщо не може утискати українську мову і фактично питання вибору мови освіти. Я підготував невеличку статистику, яка показує, що цей процес необхідний. Не все так райдужно в сфері освіти на Донбасі. З 2010 року тривала деукраїнізація освіти. Найвищий відсоток — 82%  учнів, які навчалися українською мовою. На Донбасі цей відсоток трохи зростав. На Луганщині почав спадати з 48% до 45%. Лише за останні роки лінгвоциду (витіснення української мови), мова витісняється по всій Україні з сфери освіти. Лише в Рівненській, Житомирський і Хмельницькій, на Буковині та Закарпатті, на Сумщині і Полтавщині, і в Запоріжжі -лише в третині областей України є зростання учнів, які навчаються українською. На Галичині, Волині, в Центральній Україні і на всьому Південному Сході спадає. Причому на Одещині з 72% до 69% зменшення кількості учнів.

Краматорськ — стагнація на рівні 45%. На Донбасі досі лишається проблема з мовою освіти. В Бахмуті це 40% на 2010 рік, Краматорськ — 45%, а ті території, що захоплені: Донецьк, Горлівка, Макіївка, Єнакієво, там в районі 20-40%.

Ольга Бабчук: Яким має бути механізм? Тобто від завтрашнього дня всі вчителі починають викладати у школах свої предмети українською мовою. Прийшла вказівка і її чи виконують, чи ігнорують. З того, що казав Жебрівський, він озвучував, що перший блок завдань — це самоідентифікація донеччан.

Василь Шандро: З іншого боку, крім таких абстрактних речей є конкретні речі — купівля підручників. Двоє дітей ходять до школи і купити їм 30 підручників — це місячна зарплата.

Олексій Курінний: На жаль, я не включений до цієї тематики. Я скажу, що можна було б зробити. Наприклад, підручники. Є така тенденція, і є дослідження на цю тему, що підручники часто переписуються. Звідки ми маємо проблему цієї «Новоросії» і сепаратизму? Ще в середині 2000-х років я з подивом дізнався, що я вчився в Києві по одних підручниках, по таких самих, як і Західна Україна і Центральна. А на Донбасі були якісь ксерокопії, власні кустарні підручники. Звісно, не можна наслідувати отих-от нелюдей з “ДНР”, які просто сказали батькам, що з наступного тижня все русифікується. Зрозуміло, що потрібний певний період.