Закриття російського ринку – стимул швидше переходити на ринки Європи, – Андрій Новак
Україна завоює європейські ринки і з новим досвідом повернеться на російські, як свого часу це зробила Грузія, вважає економіст та політолог
Президент РФ Владімір Путін підписав указ про припинення Росією з 1 січня 2016 року дії договору про зону вільної торгівлі щодо України. Які наслідки це матиме для української економіки обговорювали з економістом та політологом Андрієм Новаком.
Дмитро Тузов: Вчора Президент України Петро Порошенко відреагував, сказавши, що буде важкувато, але ми готові цю ціну заплатити. Наскільки високою буде ця ціна?
Андрій Новак: Більшої шкоди, ніж війна, російське ембарго Україні не принесе. Треба чесно сказати, що ніколи вільної торгівлі між Росією та Україною не було.
Дмитро Тузов: Яких тільки війн не було: м`ясні, сирні, газові..
Андрій Новак:Так, це завжди був диктат так званого Митного союзу. Постійні торгові обмеження проти української продукції тривають вже років 15. За останні два роки цієї абсурдної агресії Росії по відношенню до України наш взаємний товарообіг скоротився на дві третини.
Дмитро Тузов: Якби були нормальні стосунки, то була б шкода.
Андрій Новак: На російському ринку залишилися лише ті українські товари, без яких Росія не може обійтись.
Євген Павлюковський: А що залишається в самій Росії?
Андрій Новак: Я так бачу, що скоро в Росії залишаться тільки лапті, балалайка, три струни.
Дмитро Тузов: Це ми спрощуємо. Вчора з`явилась інформація, що російський завод буде намагатись створити гідромотори для стратегічних бомбардувальників ТУ-160, від постачання яких відмовилися.
Євген Павлюковський: Давайте не забувати, що в Росії на розробку стратегічних бомбардувальників є гроші, а на звичайні продукти першої необхідності – немає.
Андрій Новак: Структура українського експорту на російський ринок на порядок багатша, ніж навпаки. Дві третини російського експорту на наш ринок становлять газ і нафтопродукти. І одна третина – все інше. А у нас дуже багатий спектр товарів, які ми продавали на російському ринку. Починаючи від продуктів харчування, і закінчуючи машинобудуванням. За останні два роки війни більшість українських виробників вже знайшли собі ринки-компенсатори. В основному, на азіатському та африканському ринках. Зараз з Росією працюють тільки ті, без чиєї продукції росіяни обійтись не можуть. В тому числі, техніка для військово-промислових цілей. Для того, щоб замінити високотехнологічні товари з України своїми, Росії треба десятки років на проведення наукових робіт, досліджень, тестів.
Дмитро Тузов: Була інформація, що із Сніжного вивезли обладнання і документацію. Саме там виготовляли лопатки для реактивних двигунів.
Андрій Новак: Навіть, якщо вони вивезли обладнання і документацію – це лише частина, це не є шлях, для того,щоб організувати технологію у себе на території. Всі ці заяви російських лідерів про імпортозаміщення розраховані на внутрішнього споживача.
Євген Павлюковський: Український виробник підготовлений для відкриття європейського ринку?
Андрій Новак: Відбудеться повторення грузинської історії, коли Росія почала війну проти Грузії, заборонила взагалі весь грузинський товар на своїй території. Грузинські виробники не мали іншого виходу, як знайти інші ринки збуту. Вони їх знайшли, розширили географію свого експорту, а потім повернулись і на російський ринок. Те саме станеться і з нашими виробниками. Вже всі зрозуміли,що ставку на російський ринок робити не можна, бо він не прогнозований. В Кремлі не керуються економікою, розрахунками, логікою.
Дмитро Тузов: Все було б чудово, якби у нас була велика кількість високотехнологічних виробників. В України – проблеми не менші, аніж у Росії. Коли наступить той момент, коли можна сказати, що ми достойно вийшли на європейський ринок? З 1 січня запрацює зона вільної торгівлі з Європейським Союзом. Це – величезні можливості. Іноді говорять, що нас там ніхто не чекає.
Андрій Новак: Я хочу заспокоїти – на будь-якому ринку ніхто нікого не чекає. Ніхто не чекає нового конкурента, нового гравця. Місце на ринку треба завойовувати.
Дмитро Тузов: Що ми робимо в Україні, щоб завоювати європейський ринок?
Андрій Новак: Зона вільної торгівлі – це те саме, що СОТ. Навіть найкращі міжнародні угоди не замінять внутрішньої економічної політики в країні. Міжнародні угоди – це лише можливості. А от як ми ними скористаємось – це вже наша внутрішня справа. Чому ми не скористались СОТ? Тому, що структура нашого експорту дуже бідна для світової торгівлі. Це – метал, труби, арматура, тобто примітивний металопрокат, хімія в цистернах і мішках, а також зерно. Але. Що дає зона вільної торгівлі з ЄС? Вона дає нам зараз не так торгівельні можливості, як вона дає інвестиційні можливості.
Я раджу нашим виробникам робити зараз спільні підприємства з підприємствами ЄС, наприклад, з польськими чи прибалтійськими, реєструвати навіть юрисдикцію в країні ЄС. Тоді шлях до європейського ринку буде набагато простіший і легший, а саме головне – відкривається другий канал, зворотній – канал інвестицій. Україна – науково-розвинута країна, але це треба активізувати за допомогою грошей. Як тільки прийде інвестор – все активізується: технології, наукові рішення. На прикладі нашого військово-промислового комплексу ми побачили, що війна змусила нас активізувати те, що роками лежало в шухляді. Щось схоже можна зробити в загальній мирній економіці, але для цього необхідний притік грошей.
Дмитро Тузов: Інвестори реагують на те, що відбувається в нашій політиці?
Андрій Новак: Ви правильно зауважили, що якщо внутрішня економічна політика не ефективна, то ніякі прекрасні зовнішні угоди нам не допоможуть. На що дивиться інвестор? Інвестор робить аналітику. Їх цікавить законодавство станом на зараз і економічні тенденції, або економічна історія. Коли вони бачать, що за роки незалежності переважають падіння ВВП на 8%, на 15%, потім на 1-2% – зростаємо, а потім знову – обвал. Коли вони бачать таку нашу економічну історію – це відлякує. Коли вони аналізують наші податкові, митні реалії, і розуміють, що треба весь час комусь щось заносити. Це теж відлякує. Але приклад Грузії, яка була в аналогічній ситуації, показує, що не треба багато часу, необхідна просто політична воля для реальних змін. Як тільки реальні позитивні зміни відбуваються в країні – інвестори перші будуть тут. Україна – надзвичайно цікава країна для інвестування.