Збірні Росії і України з міні-футболу не гратимуть у спільних групах

.Про те, які зміни відбуваються у світовому спорті у зв`язку з війною на сході України, розповідає спортивний журналіст і коментатор Валентин Щербачов.
Василь Шандро: Як на спорт впливає війна?

Валентин Щербачов:Політика бурхливо увірвалася в спорт. І це заважає. Те, що нас розвели в групах з росіянами — це нормально. Таким чином, якщо ми вийдемо з групи, потрапимо у вісімку найсильніших і там теж не зустрінемось з росіянами, бо вони гратимуть з іншою групою, якщо вийдуть. В багатьох видах спорту нас будуть розводити. Це не нова практика.

Тетяна Шептицька: Українські спортсмени відчували якусь дискримінацію чи негативне ставлення з боку росіян?

Валентин Щербачов: Зараз такого ще не було. Відбувся чемпіонат світу з боротьби. На бронзовій сходинці — українець і росіянин, вони обійнялися. В спорті я теж контакти із своїми суперниками підтримую. По телефону вони бояться висловлювати підтримку Україні, але спорт — це така сфера людського життя, у якій дружні стосунки зберігаються. Звісно, бувають випадки: наприклад, футболіст Ракитський гімн не співає. Там дружина впливає, те, що він з 13 років в академії «Шахтаря».  Директор «Шахтаря» каже, що до війни ми жили, по-суті, в Європі. А я відповідаю: це олігархічний клуб жив в Європі, а всі інші жили — не будемо називати те, що римується з словом «Європа», жили дуже погано в Донецьку і Донецькій області. Від того все і відбулось. Явної дискримінації українських спортсменів немає. Але є проблеми з суддівством. Наприклад, в художній гімнастиці. Вважаю, що наших дівчат незаслужено відсувають на третє місце. А стосовно олімпіади в Сочі, я вважаю, що наші спортсмени мали виступити з траурними стрічками на тих олімпійських іграх. Показати більше свій патріотизм.  

Василь Шандро: В античності під час Олімпіади війни припинялись...

Валентин Щербачов: У Путіна дах поїхав. Він зайшов вже так далеко, що, в одному напрямку — він імператор, а в іншому він так все розрахував, що його домінанта починає домінувати в геополітиці.

 Василь Шандро: Під час Олімпійських ігор у Сочі були дискусії: наскільки етично їхати туди, коли твоїх співвітчизників вбивають? Як вирішувати подібні конфлікти?

Валентин Щербачов: Я вважаю, що слід було їхати. Але проявити свій протест там. Якщо на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні темношкірий боксер піднімає руку в чорній рукавичці на знак протесту проти фашизму, то чому наші спортсмени не можуть так виступити? А їхати треба, бо до таких змагань спортсмени готуються все життя. А чому б не перемогти?

Василь Шандро: Яка ситуація із спортом на Донбасі? Це ж дитячі школи, секції. Що з ними сталося?

Валентин Щербачов: Школа «Шахтаря» переїхала сюди, діти тут займаються футболом. Є проблеми, звісно, але академія працює. І представники інших видів спорту — ну от, досить відомий стрибун у воду, луганчанин, переїжджає до Росії. У нього в активі — золото європейських першостей. Він претендує на участь в олімпійській збірній Росії. Таких значних втрат від війни ми майже не маємо. Гарна боксерська школа донецька. Боксери зараз поїхали на чемпіонат світу.