Гостя — лінгвістка, японістка Аріна Сидоркіна.
Аріна Сидоркіна: Сфера моїх інтересів — маніпуляції мовою. Я вивчаю, як маніпулюють людьми за допомогою стратегій у мові.
Природа людини — узагальнювати. Якби в нас не було такої звички, в нас би не вистачало в голові місця, щоб всі деталі тримати. А так ми звикли вішати ярлики, бо це зручно і, таким чином, наш мозок відпочиває. Або менш напружується.
Стратегія узагальнення або висвітлення чогось в кращому світлі однакова для будь-якої мови. Але японська мова, оскільки вона дуже має багато лексичних засобів промовчати, аби щось упустити, не сказати, десь просто натякнути… Дуже багато, порівняно з українською, в японській таких конструкцій, які надають непевності: «можливо», «здається, що», «можна сказати, що»… Таких варіантів в японській мові набагато більше і вони різноманітніші.
Є займенник «ти» в японській мові, який майже ніколи не використовується. Навіть до друзів. Зазвичай кличуть на ім’я. Наприклад, коли я звертаюсь до тебе, можу сказати: «Оля-сан, хочеш кави?». А в закоханих вже може звучати ось це «ти».
Я знаю, що багато-хто жартує, що філологи чи гуманітарії — це люди, які не дуже корисні для суспільства. Але ми працюємо не стільки з текстами, скільки з думкою. Те, як людина думає, яке вона має уявлення про світ, напряму залежить від того, як вона послуговується мовою. Є навіть такий напрямок в психології, коли аналізують стан людини, її психологічні якісь проблеми, суто з її мови.
Модний зараз сторітелінг, наратив — в принципі, і є наше життя.
3 тези:
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS