Репарація ДНК, «темний геном», наука, яка інтригує: інтерв’ю з Катериною Ніценко

Говоримо з героїнею про її шлях в європейську науку, про ДНК та можливе майбутнє антибіотиків.

Ведучі

Ольга Маслова

Репарація ДНК, «темний геном», наука, яка інтригує: інтерв’ю з Катериною Ніценко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/07/hr_naukaykpomaslu_2021_07_04_nicenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/07/hr_naukaykpomaslu_2021_07_04_nicenko.mp3
Репарація ДНК, «темний геном», наука, яка інтригує: інтерв’ю з Катериною Ніценко
0:00
/
0:00

Гостя — науковиця, яка завершила PHD у Франції та займається репарацією ДНК, Катерина Ніценко.

Катерина Ніценко: Більшість моїх досліджень сфокусовані в Європі. В Україні я лише завершувала освіту. Навчалася в КНУ ім. Шевченка на фізичному факультеті. На останній рік магістратури мені випала можливість поїхати у Францію на програму подвійного диплому. Саме так відбувся мій перший крок до науки в Європі.

У моєму випадку ми досліджували бактерії, і як процес репарації проходить у бактеріях. Інші наші колеги працювали з клітинами, у тому числі і з людськими. Багато досліджень було на тому, що, якщо ми змушуємо клітину виробляти більшу кількість того чи іншого білка, ми будемо бачити різні ефекти.

Дослідження на людських клітинах показали, що, якщо один з білків буде в доволі високій кількості вироблятися в клітині, в нас буде насправді більш високий ризик, що щось піде не так (і ракових захворювань). Хоча ми бачили і інші результати. Якщо ми, наприклад, генетично вимикаємо ген, який відповідає за цей білок, то в нас також все йде не по плану і можуть утворюватися ракові пухлини. Або просто дуже багато мутацій, які призводять до того, що в нас якісь химери замість білків, або білки, які не функціонують.

Розмір витягнутої ДНК може складати декілька метрів у деяких організмах, і може мати мільйони пар нуклеотидів. Коли йдеться про те, як же компактно цю ДНК в ядро або саму бактерію запхнути, на допомогу також приходять білки. Вони оркеструють весь цей процес.

3 тези:

  1. Ніколи не пізно змінювати сферу своїх наукових досліджень. Це може відбутися, можливо, одразу після інституту, а, можливо, і 20 років після. Не потрібно цього боятися. Це буде складно, але дуже часто це того варте.
  2. Синдром самозванця насправді відчуває набагато більше людей, ніж ви думаєте. Навіть ті, які здаються дуже впевненими у собі.
  3. Світ набагато складніший, ніж здається. Навіть, якщо ви думаєте, що ось ці дослідження показали, як все складно — все ще набагато складніше.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису