«Якось воно буде»: інтерв'ю з Сергієм Литвином про невизначеність, нейропсихологію та інтуїцію

Гість — кандидат психологічних наук Сергій Литвин.

Сергій Литвин: Зараз на факультеті психології ми відкрили перший набір на програму «Нейропсихологія». Там є курси, про які я завжди мріяв. Курси, які стосуються свідомості, стосунків, речей, які оточують нас в повсякденному житті. Речей, які для нас звичні, але було б класно зрозуміти, як це працює в нашому мозку.

Про відмову від соцмереж

Я планую повернутись. У якийсь момент я припинив бути в соцмережах, бо зрозумів, що не витримую цієї активності. Треба було весь час копати нову інформацію, працювати над дисертацією. Мене не вистачало. А всі люди, які пройшли психотерапію, коли їх на щось не вистачає, кажуть «ой, все», і йдуть робити щось одне.

Про невизначеність

Коли я читав книгу «Лабораторія Ісландія» (мене взагалі вабить цей регіон, хюґе і тому подібне), однією з речей, яка передусім багатьом подобалася в ісландцях, була фраза: «Якось буде». Іноді дуже відповідальним людям я рекомендую нагадувати собі, що «якось буде». Бо іноді дійсно якось воно, може, й буде.

Наш мозок має величезний арсенал автоматичного прийняття рішень на такій повсякденній основі. Йому, в принципі, можна довіряти у виборі кави, чаю, того, що з’їсти.

• У військовій психології використовується порада: під час невизначеності мати щось підконтрольне. Якщо я не можу впливати на це джерело невизначеності (а я часто не можу, бо не знаю, наприклад, коли закінчиться COVID-19), тоді має бути якась річ, куди я зміщу свою активність. Для того, щоб там відчувати контроль.

Я б радив ставитися до невизначеності, як до своєрідної даності. Не намагатися її повністю прибрати. Мені в цьому плані подобається підхід екзистенційної психології Ірвіна Ялома. Він каже, що ми не можемо нікуди подітися від невизначеності. Але ми можемо привнести туди свій сенс. Зробити щось важливе для нас, нехай навіть у світі, де це завтра може зникнути. Головне: я реалізуюся, і в момент, коли я реалізуюся, я зменшую тривогу.

• Одне з потужних знеболювальних — близькі та безпечні стосунки з людьми. Вони активують нашу вегетативну нервову систему, яка пов’язана з розслабленням.

Спроби контролювати істинну невизначеність, яка існує у світі, можуть бути згубними. Бо можна просто згоріти в боротьбі з нею. Вона наростає швидше, ніж ми можемо її здолати.

3 тези

1. Довіряйте собі, коли ви не на роботі. Бо на роботі, може, і треба інколи сумніватися в собі.
2. Не бійтеся ставати складнішими. Це не про насилля над собою.
3. Прогресуйте кроками немовляти. Не беріть на себе дуже багато, тоді не будете ненавидіти складні теми.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS