Гість — кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник в Інституті ядерних досліджень НАН України Юрій Степаненко.
Юрій Степаненко: У докарантинні часи ми проводили екскурсії до ядерного реактора. Звісно, це не так просто, бо наш об’єкт охороняє Нацгвардія, тому що є певні радіаційні джерела, які треба берегти. Але для того, щоб було менше страхів, ми проводили екскурсії. Там треба реєструватися, надавати всі офіційні дані людини (перевіряють, щоб це не був терорист, є протоколи МАГАТЕ, їх треба виконувати).
Із часом, коли ти приходиш в ядерну фізику, ти розумієш, що це не тільки про розклад урану, а є якісь процеси з меншими ядрами… У нас люди сприймають ядерну фізику як виключно дослідження і експлуатацію атомних станцій. А насправді це і комп’ютерна томографія, і вуглецевий аналіз… Це теж ядерна фізика, просто використовуються інші ядра.
Часто екологи можуть критикувати ядерну фізику (що можливі такі інциденти, як Чорнобиль, Фукусіма), але, при цьому, коли ми говоримо про реактори нового покоління, або реактори термоядерного синтезу, то вони є екологічними. Навіть якщо такий реактор вибухає, там паливо подається маленькими порціями, і, відповідно, він несе забруднення виключно в корпусі реактора, воно навіть не виходить назовні.
Якщо ми розвиватимемо цей напрямок — ми отримаємо більше.
У Британії реактори термоядерного синтезу відносяться до категорії реакторів відновлювальної енергії. Не традиційно «зеленої», але це і не ядерна енергетика в традиційному розумінні. Треба розвиватися і проводити дослідження.
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS