Дискримінація у топ-3 порушень стандартів ЗМІ — членкиня Комісії з журналістської етики

Нещодавно Комісія з журналістської етики винесла публічний осуд виданню «Хвиля» за матеріал «Украинская женщина как убийца семьи». Матеріал розмістили у розділі «Аналітика». Стаття дуже активно обговорювалась в соціальних мережах.

Усі стереотипи в одній публікації

Ліна Кущ — перша секретарка Національної спілки журналістів України та членкиня Комісії з журналістської етики.

Ліна Кущ: У цій публікації зібрані, мабуть, усі стереотипи, які існують стосовно жінок. Потрібно було постаратись, щоб вкласти їх всі в одну публікацію. Це класична ілюстрація того, як журналістський матеріал може дискримінувати жінок. Він містить цілий набір прямих образ людської гідності. Якщо проаналізувати скарги, які надходять до Комісії, то дискримінація у трійці найпоширеніших порушень стандартів ЗМІ. Це не лише дискримінація за ознакою статі, а й за ознакою релігії, національності тощо. Якщо говорити про порушення, які стосуються дискримінації жінок, то ми отримували й отримуємо скарги. Ці скарги здебільшого пишуть наші колежанки або ті, хто займаються активізмом.

Комісія з журналістської етики винесла публічний осуд автору, а також виданню «Хвиля» за порушення етики українського журналіста. Ми керувались необхідністю захисту рівності та людської гідності, там містилися прямі образи на адресу жінок, навіть нецензурні вирази. Автор може мати свою думку, ця думка має право на існування, але якщо ця думка транслюється на широке коло осіб у медіа, то журналіст має думати про наслідки, а редакції має брати на себе відповідальність за ці наслідки.

Зустрілися з непрофесійними діями журналістів? Подайте скаргу через сайт Комісії з журналістської етики 

Це яйце?

Ірина Тишко — координаторка проєкту #вибориБЕЗсексизму.

Ірина Тишко: Я очікую, що цей кейс потрапить до претендентів на премію «Це яйце». Таке враження, що у журналістській спільноті немає об’єднаного середовища, яке могло б цензурувати своїх же колег.

• Я бачила в Україні кейси, коли редакції публічно вибачались.

Після такого вибачення слідувало рішення редакції змінити внутрішні правила і запровадити гендерний аналіз, внутрішній кодекс поведінки й власних редакційних правил, аби не допускати подібних помилок. Такі кейси є, їх потрібно показувати як приклад того, як можна працювати з такою інформаційною кризою. Для редакції це втрата іміджу, довіри.

Я не уявляю собі якоїсь інакшої реакції громадськості на подібний матеріал. Дуже добре, що ця реакція є. Я сподіваюсь, що це матиме вплив, що українська журналістика стане кращою. Недопущення дискримінації, сексизму, приниження гідності більше ніж половини населення України — це найкращий показник якості журналістики в Україні. Для цього ще потрібно багато працювати. Такі кейси підіймають дискусію і дають можливість завдяки медіа, які розуміють важливість об’єктивної журналістики, доносити до широкого кола людей, що необхідно робити, як розділяти, де правда, а де фейк.

Період кухонних розмов давно минув

Богдана Стельмах — координаторка Волинського пресклубу.

Богдана Стельмах: Ця публікація не лише обурює та принижує жінок, вона відверто розпалює ворожнечу. Безперечно, такі речі потрібно виносити на публічний осуд. Якщо ми будемо замовчувати, то ми по суті будемо тихенько схвалювати те, що є. Період кухонних розмов давно минув. Гендерні стереотипи ще дуже сильні, але мені приємно, що медійна спільнота долучається до того, щоб говорити про це. Лише озвучуючи проблему, ми можемо її вирішити.

Я написала лист редактору видання «Хвиля» з питанням, яким він вважає цей матеріал, наскільки коректним, чи дотримується він таких же поглядів, що й автор статті. Якщо ні, то що цей матеріал робить у нього на сайті? Я, звісно, не отримала відповіді. Відповідь, яку він дав Комісії з журналістської етики, лише підтверджує, що він принаймні частково поділяє позицію автора. Сексизму у медіа ще дуже багато. Ми будемо говорити про нього, створювати некомфортне середовище для таких сексистів і сексизму загалом.

• Якби редакція «Хвилі» мала редакційні стандарти, чітко дотримувалась стандартів журналістики та етичного кодексу, то вона б не опублікувала такий матеріал.

Мені здається, для медійної спільноти це буде поштовхом до того, щоб замислитись над тим, що ми робимо не так. Попри те, що редакція зробила примітку у матеріалі, що не тільки жінки, але й чоловіки недоотримують якихось освітніх послуг, але приниження, зневага, мова ненависті абсолютно неприпустимі. Цей матеріал — це абсолютна зневага жіноцтва, пропаганда ненависті до жінок, як недорозвинутих істот, які тільки вимагають від чоловіків якихось ресурсів. Це вкрай небезпечні речі, які не мають бути розміщені в інформаційному просторі, навіть як особиста думка якогось псевдожурналіста.

Програма виходить за підтримки Комісії з журналістської етики

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS