Зради і перемоги, які змінили медіасередовище за часів Зеленського

Розмова з медіаекспертами про позитивні і негативні події, які відбулись протягом двох років президентства Зеленського.

Ведучі

Вікторія Єрмолаєва

Гостi

Борис Орел,

Тетяна Лебедєва,

Оксана Романюк

Зради і перемоги, які змінили медіасередовище за часів Зеленського
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/05/hr-ne_vedys-2021-05-20.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/05/hr-ne_vedys-2021-05-20.mp3
Зради і перемоги, які змінили медіасередовище за часів Зеленського
0:00
/
0:00

Організація «Репортери без кордонів» опублікувала свій «Індекс свободи преси у світі» за 2020 рік. Україна вперше за багато років увійшла в першу сотню країн за рівнем свободи ЗМІ. З десяток законопроєктів, які прямо чи частково стосуються роботи медіа. Проте недорозглянутих. Спроби боротьби з дезінформацією. Повідомлення і з Києва, і з регіонів про постійні перешкоджання роботі журналістів. Закриття каналів Медведчука.

Це перші кейси, що спадають на думку, коли пригадуєш події в медіасередовищі останнім часом. Це різні події, але всі вони щось змінюють і регулюють у діяльності журналістів. Звісно, справа не тільки у саморегуляції, а й у у центральній владі. Що саме залежить від президента країни і які просування маємо за 2 роки.

Три позитивні речі, які однозначно покращили медіа життя України

Говорили з почесною головою Незалежної асоціації телерадіомовників, членкинею Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України та Комісії з журналістської етики Тетяною Лебедєвою.

Тетяна Лебедєва: Важко говорити, що саме змінилось в медіа, є і позитив, і негатив. Почнемо з взаємодії з журналістами. За ці два роки ми просунулись від повного неприйняття журналістів до обмежених контактів та зростання зацікавленості.

У Зеленського замало комунікації із суспільством, більше показових виступів. Іноді реакція на важливі події просто відсутня, а іноді — фатально запізнюється. Офіс президента має бути важливим та доступним джерелом інформації про життя країни, а цього, на жаль, поки що не відбувається.

Уже час Зеленському відійти від олдскульних форматів. Досі інтерв’ю з трьома-чотирма комфортними журналістами, які створюють «теплу ванну», було притаманне декільком нашим президентам, і мені здається вони ніколи не додають позитиву. І навпаки, відверті відповіді на складні і неприємні запитання могли б створити значно більше позитиву і викликати повагу до того, хто це робить. У цьому має допомагати прес-секретар. Він не має бути охоронцем, він має бути помічником. Бо політик, навіть більш-менш досвідчений, іноді не дуже розуміється на комунікаційній стратегії. А прес-секретар має розуміти як журналістську спільноту, так і її запитання, навички, прийоми журналістські.

Хочу відзначити три позитивні речі, які однозначно покращили наше життя. По-перше, це заборона каналів Медведчука. Це те, що треба було насмілитись і зробити, бо їхня діяльність була образою честі і гідності нашої країни і для наших громадян. По-друге, вперше за існування Суспільного надали повний бюджет Національній суспільній телерадіокомпанії України. У попередні роки цього не було, і влада нарешті виконало свої зобов’язання. По-третє — створення мовлення на окуповані території. Це телеканал «Дом» та поновлення мовлення на середніх хвилях. Нарешті про це подумали і зробили абсолютно конкретні кроки.

Правоохоронні органи не поспішають на допомогу журналістам

Говорили з членом Комісії журналістської етики від НМПУ Борисом Орлом.

Борис Орел: НМПУ — Незалежна медіапрофспілка України. Це перша українська профспілка працівників медіасфери, що входить до Міжнародної федерації журналістів та Європейської федерації журналістів. На сьогодні наша профспілка об’єднує близько півтори тисячі журналістів по всій Україні.

Сьогодні переважна більшість наших членів та членкинь — представники інтернет-ЗМІ. Ми провели серію семінарів по цифровій безпеці та разом вирішуємо проблемні питання та питання, які стосуються контролю за дотриманням трудових зобов’язань у редакціях.

Останні два роки журналісти більше стикалися із проблемою невиплати заробітної плати — у когось причиною став локдаун, а у когось — невисока культура роботодавців. Це в переважній більшості приватні ЗМІ, інтернет-ЗМІ. Наша профспілка виступала медіатором, наша профспілка вирішувала це мировими домовленостями.

Трапляються випадки недопуску журналістів на заходи, навіть ті, які організовує влада. Такі випадки були і при попередній владі, можемо лише констатувати, що це показник невисокої культури чиновників та бажання відчути себе «царьком» або «царицею». Позиція НМПУ така: протягом останніх двох років ситуація щодо доступу журналістів до інформації суттєво не змінилась у жоден бік.

Ще одна проблема — правоохоронні органи не поспішають вирішувати випадки перешкоджання журналістській діяльності. Вони роблять усе, щоб випадок, який стався з журналістом або майном журналіста, не вважався нападом на журналіста.

Ключові виклики медіаспільноти

Говорили з виконавчою директоркою Інституту Масової Інформації (ІМІ) Оксаною Романюк.

Оксана Романюк: У нас є плюси, є мінуси, але ключові виклики залишаються.

Перший — ситуація із нападами на журналістів і свободу слова. Станом на сьогодні, кількість розслідувань у нас не зросла, вона складає приблизно 8% від усіх порушень свободи слова, тобто, безкарність є для нас основною проблемою, вона є поки що не розв’язаною. Із початку року ми зафіксували 72 порушення свободи слова в різних регіонах України, тому хотілося б більше уваги з боку президента до цієї ситуації.

Виклик номер два — дезінформація. І тут можна відзначити позитивні зміни. У нас зникли з ефіру три проросійські пропагандистські телеканали, однак я не можу сказати, що аудиторія, яка дивилась ці канали, зменшилась. Паралельно з тим, що на ці канали були накладені санкції, інші українські ресурси активно збільшили кількість пропаганди. Було створено два центри з протидії дезінформації, але поки що ми тільки спостерігаємо, чи будуть вони ефективні.

Третій виклик — медійні реформи. Нам надзвичайно потрібна медійна реформа, дуже потрібний нам законопроект щодо внесення змін до Закону України про Суспільне телебачення та радіомовлення, завдяки якому збільшиться ефективність роботи НСТУ. Також нам потрібен закон, який зробить нашу Нацраду незалежною і професійною. Це заділ на майбутнє, оскільки я розумію, що для цього потрібно вносити зміни в Конституцію. Але якщо ми хочемо протидіяти дезінформації, якщо ми хочемо, щоб у нас медіа нарешті стали бізнесом, щоб зникла політична джинса, важливо щоб в Україні з’явився незалежний, компетентний, потужний регулятор європейського рівня.

Законопроекти, які нам потрібні

Оксана Романюк: Законопроект про медіа — ми очікуємо, що він буде розглянутий. Попри велику кількість позитивних відгуків, у нас все-таки є зауваження до цього законопроекту. Це законопроект 2693, він покликаний замінити закони ще радянських часів, які регулюють діяльність телебачення, радіомовлення, інших ЗМІ.

Також чекаємо законопроекту про діяльність СБУ, там також є інформаційний компонент. Із одного боку, цей законопроект дуже важливий — реформа СБУ давно назріла, вона є важливою для вступу України в НАТО. З іншого боку, в нас дуже багато запитань про інформаційну складову, бо там надаються заширокі, на нашу думку, повноваження СБУ, які без достатньої прозорості і судових механізмів викликають у нас стурбованість.

Інші законопроекти, спрямовані на зміну доступу до публічної інформації, вони пропонують збільшити штрафи за ненадання відповіді на запит і загалом вдосконалити процедуру запитів на інформацію.

Я хочу побачити конкретні розслідування, прозорі, підзвітність перед суспільством, а не повну закритість — що ми зараз маємо. Нам надзвичайно потрібна реформа судової системи, правоохоронної системи, яка в нас закінчилась на патрульній поліції. Інші компоненти національної поліції і досі не реформовані. Для того, щоб у суспільстві була справедливість, медіа могли нормально функціонувати — це є дуже важливі закони. Не тільки медійні закони для нас важливі, але й реформи загалом.

Бізнес не вкладає гроші у власну репутацію, якщо співпрацює з таблоїдами

Із початком пандемії економічна ситуація погіршилась не тільки для бізнесу, а і для медіа також. Рекламодавці минулого року почали масово відмовлятись від медіа, начебто на тій підставі, що вони не хочуть, щоби їхні бренди згадувались біля коронавірусу. Але давайте звернемо увагу на те, що відбувається зараз: відкриваємо онлайн-медіа, яке входить в ТОП-10 і яке є таблоїдом. Що я там бачу: цитата з ненавистю, наприклад, до жінок, якась принизлива. Потім реклама клініки репродуктивної медицини, потім знову цитата, яка принижує абсолютно жінок. У мене запитання до рекламодавців: якщо ми так стежимо за іміджем, чому ми не звертаємо увагу на місце розміщення? Напевно, потрібно підтримувати якісні медіа, і проявляти таким чином соціальну відповідальність, а не розміщувати рекламу на зливних бачках, які вживають мову ворожнечі, розміщують фейки, дезінформацію тощо. Бізнес мав би підтримати якісні медіа, не тільки заради прекрасної демократичної у майбутньому України, а навіть в інтересах власної безпеки та власного іміджу.

Коли Зеленський прийшов до влади, одним із ключових меседжів, які озвучувала його команда, була деолігархізація медійного простору. Пройшло два роки, а «віз і нині там». Ми не побачили деолігархізації, я не бачу станом на зараз кроків, які би сприяли демонополізації медіаринку і якимось чином впливали на те, щоб Ахметов або Коломойський, Пінчук і компанія хоч якось заспокоїлись. Із телеринком у нас ситуація, де маємо багато запитань, окрім Суспільного. От Суспільне — це незалежне якісне телевізійне медіа, яке я дуже рекомендує дивитися тим, хто хоче отримувати якісну інформацію. А от про онлайн медіа — в нас там є багато незалежних, якісних продуктів, Як і радіо, зрештою — слухати і думати.

Програма виходить за підтримки Комісії з журналістської етики

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису