Кіно вимагало своїх рішень, тому Ленін у виконанні Щукіна постає як «Іван-дурень» — В'ячеслав Шмиров про зображення Ілліча у кіно

Говорили з кінознавцем та продюсером кінофестивалів В’ячеславом Шмировим про ленініану, зображення Ілліча в кіно — від німих революційних стрічок 20-х років до гротеску перебудови.

Будемо згадувати образи Леніна у кіно. Вперше він з’явився на екранах у 1927 році, в картині «Жовтень» Сергія Ейзенштейна.

Дмитро Бєлобров: Яким був Ленін у цій картині?

В’ячеслав Шмиров: Образ Леніна існував не тільки у радянському кіно, він існує і у сучасному. Також його зображували і у світовому кінематографі. Звісно, ставлення до нього було різне, але його не можна викинути з історії XX ст.

Якщо говорити про картину Ейзенштейна, то це було замовлення держави до 10-річчя Жовтневої революції. Це сталось після неймовірного світового успіху картини Ейзенштейна «Броненосець «Потьомкін». Уряд СРСР доручило йому зняти таку картину.

Є спогади постановника фільму, що Сталін особисто приїздив, щоб контролювати процес монтажу. Вийшло так, що Троцького у фільмі немає, а Ленін — є. Він присутній як таке собі дизайнерське рішення — його грає непрофесійний актор, робітник. Він грає дуже агресивного Леніна — важлива не стільки акторська задача, скільки сам стиль зображення. Він, до речі, не перший виконавець ролі Леніна — є інформація, що у Польщі в 1924 році був знятий фільм, де він з’явився вперше.

Дмитро Бєлобров: Ідеологія Михайла Ромма у фільмі «Ленін в жовтні» — це такий канонічний Ленін, він з’являється фактично в тому вигляді, в якому ми всі його уявляємо сьогодні — трохи милий, з активною жестикуляцією. Чиє це було рішення — зробити Леніна саме таким?

В’ячеслав Шмиров: Про Леніна у фільмі Ейзенштейна мало хто згадує, пройшло 10 років, наступила епоха звукового кіно. Мосфільм доручив зняти цей фільм молодому режисеру Ромму, хоча його показ планували до 20-річчя Жовтневої революції. Він мав стати головним фільмом цього часу.
Зйомки фільму почались лише в травні 1937 року, а прем’єра мала відбутись 7 листопада того ж року. Ромм розумів, що якщо впорається, то його кар’єра злетить до небес, але й ризик був величезний. Дивовижно також те, що у Михайла Ромма у той час не було свого житла у Москві, до нього часто приходили з обшуками і одного разу навіть заарештували сценарій.

Ромм блискуче впорався з фільмом, але були свої складнощі. На той момент театр ім. Вахтангова у Москві уже поставив п’єсу, де був Ленін. Його грав актор Борис Щукін. Надія Крупська, вдова Леніна, цю роль оцінила не дуже високо — не дуже достовірно.

Щукін розумів, що потрібно наситити Леніна оцим народним очікуванням. Кіно вимагало свого, об’ємного рішення. Кіно вирішувало образи таких героїв з позицій фольклорного прочитання і Ленін вирішувався як «Іван-дурень». От є «Іван-дурень», за якого народ горою тому, що він такий хитрий, собі на умі, простуватий, як і Ленін. Для того, щоб цю простуватість Леніна якось відтінити і виникав Сталін. Сталін брав на себе роль стоїка, солдата.

Ромм героїчно розв’язав цю задачу, прем’єра фільму відбулась 7 листопада у Большому Театрі. Сталіну дуже сподобався фільм, але не встигли зняти сцену штурму Зимового палацу. Тоді у газетах з’явилось оголошення про те, що у Большому Театрі пройшла прем’єра фільму «Ленін у жовтні», а тепер є урядове завдання зняти сцену штурму Зимового. Саме тому у прокат фільм потрапив лише у 1938 році.

Пройшов час, Ромм хотів знімати щось інше, але де там. Йому доручили зняти «Ленін в 1918 році». Ця картина вже більше відповідала тим актуальним задачам.

Григорій Пирлік: У фільмі «Ленін у жовтні» була підкреслена роль Сталіна. Також підкреслено, що Зінов’єв і Каменєв — зрадники. Чи змінювались у цих двох фільмах ці ідеологічні завдання ? Як ідеологічно ставилась радянська влада до цих фільмів і наскільки сильним був вплив?

В’ячеслав Шмиров: Без Сталіна, звісно, було неможливо — це епоха. Зображалася офіційна концепція Жовтневої Революції, у якій Троцького вже не було і були оголошені зрадниками Зінов’єв і Каменєв.

Ленін був абсолютно міфологічним, фольклорним, інакше глядач ніколи не прийняв його як щось близьке та рідне. Саме завдяки дуже неординарній грі Щукіна потім виникли анекдоти про Леніна, це все той образ у кіно.

Дмитро Бєлобров: Усе ж таки образ Леніна трансформувався. У фільмі «6 липня» 1968 року Ленін  інший. Що змінилось?

В’ячеслав Шмиров: Змінилось те, що Ленін епохи відлиги — це зовсім інший Ленін. За допомогою Леніна тепер повчають чинну владу — Брежнєва та всіх інших. Яким був Ленін — досі не дуже зрозуміло, але з нього тепер витягували найбільш ліберальні висловлювання, найбільш демократичні установки.Водночас, Ленін перестав бути оцим добрим дідусем і у фільмі «6 липня» він дістає револьвер. Леніна зі зброєю раніше ніколи не бачили.

Дивовижно те, що роль Леніна двічі зіграв Смоктуновський, головний актор епохи, у фільмах «На одній планеті» і «Перший відвідувач». Ленін був радянським Гамлетом у якомусь сенсі, як дивно б це не звучало. Одні й ті самі актори грали цю роль, але вкладали у цю роль зовсім різні сенси.

Спочатку на роль Леніна у фільмі «На одній планеті» запросили Баталова, який був людиною не партійною і досить гострим на язик. Коли асистентка зупинила його у коридорі Ленфільму, він сказав – «Ти що, дурна ? Ну який з мене Ленін?». Він не встиг дійти до потрібного кабінету, коли уже весь Ленфільм знав, що Баталов відмовився від ролі Леніна. Він міг тоді серйозно постраждати, але його врятували друзі.

На одному з партійних з’їздів на Ленфільм Юрій Павлович Герман (прим ред. – російський радянський письменник, драматург, кіносценарист. Лауреат Сталінської премії другого ступеня) встав і сказав – «Доколи наші асистентки будуть чіплятись у коридорі до першого стрічного? Як могло вийти, що коміку Баталову запропонували зіграти роль Леніна?». Так він переломив загрозу над Баталовим. Потім цю роль зіграв Смоктуновський.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.