Автори програми «Антикульт» Дмитро Бєлобров та Григорій Пирлік торкнулися ще однієї події, пов’язаної із Голокостом — повстання у таборі смерті Собібор. Чому організатор єдиного успішного повстання у таборах смерті, уродженець українського Кременчука Олександр Печерський не став Героєм Радянського Союзу та не був широко відомим у СРСР?
Гості студії — кандидат історичних наук, викладач Магістерської програми з юдаїки Києво-Могилянської академії Сергій Гірік та кандидатка філософських наук, керівниця міжнародного проєкту з увічнення пам’яті героїв Собібору в Україні Лариса Москаленко.
Про пам’ять про повстання у Собіборі в СРСР
«Історія Собібору довгий час була невідомою та маловивченою тому, що збереглось дуже мало документів, більшість було знищено, як і сам табір. На момент, коли почала з’являтись інформація про Собібор з усних джерел — свідчень в’язнів, ніша концтаборів була зайнята Освенцимом, Дахау. Вони стали символом звірств концтаборів для радянської людини», — розповідає Лариса Москаленко.
«Табір Собібор був зруйнований повністю, на його місці не можна було створити такий меморіал, як зроблено на місці табору Аушвіц чи Дахау, куди можна привозити людей і показувати. Після руйнування Собібору у 1943 році там було просто поле, тому приводити до меморіального каменя було нікуди. Він існував у напіввіртуальному полі, пізніше написаних книжок, свідчень», — додає Сергій Гірік.
Чому Олександр Печерський не отримав звання героя Радянського Союзу
«Основний подвиг, який вчинив Печерський, пов’язаний саме з його єврейством, на цьому не можна було наголошувати. Спочатку на його героїчному внеску був наголос, якби вийшла «Чорна книга», то це б помітила ширша аудиторія. Через те, що її підготовку до друку було зупинено ще до репресій проти Єврейського антифашистського комітету 1949 року, його не встигли відзначити. Це й добре — тоді він би міг потрапити під репресії пізніше, як людина, яка давала якісь свідчення і пов’язана з діяльністю Єврейського антифашистського комітету», — каже Сергій Гірік.
Про недопуск Олександра Печерського до участі у Нюрнберзькому процесі
«Справа у тому, що він як колишній полонений мав би проходити фільтраційну перевірку і не так багато свідків взагалі допускалось давати свідчення. Свідчення записувались комісією з розслідування фашистських злочинів, потім передавались як доказова база представникам радянської сторони обвинувачення. Усних свідчень було не так багато», — розповідає Сергій Гірік.
Про ставлення Печерського до свого єврейства
«Печерський говорив про те, що в таборі об’єднались люди різних національностей, ідея перемоги зла об’єднала їх. Усе інше стає неважливим, тому питання національної ідентичності відходить на 2 план, а первинним був сам подвиг, саме повстання. Показово, що він у першу чергу розглядав історію табору Собібор як супротив єврейського народу, а не лише як трагедію», — розповідає Лариса Москаленко.