Відсоток виправдань у радянських судах наблизився до нуля не в 30-ті, а в 50-ті роки — адвокат Ілля Новіков
Яку роль відігравали адвокати в радянських зрежисованих процесах 1930-х років? Чи вдавалося захисникам домогтися виправдань у загальнокримінальних справах? Як мстилася влада адвокатам, які захищали дисидентів? Про це у новому випуску програми «Антикульт».
Ми поговорили із російським і українським адвокатом Іллею Новіковим та правозахисником і директором «Харківської правозахисної групи» Євгеном Захаровим.
Ілля Новіков вважає: варто розмежувати репресії, які вчиняли за допомогою «трійок», присутність адвокатів у політичних зрежисованих процесах та роботу захисників у народних судах за кримінальними справами загального порядку.
«Репресії, які провадилися через «трійки», не передбачали участі жодного захисника. Це був конвеєр, що обходився без засідання як такого: теки перекладалися зі столу на стіл, людей вбивали чи вивозили до Сибіру. У зрежисованих процесах адвокат був. Коли чергова група «троцкистів-бухаринців» виводилася до мікрофонів у присутності закордонної преси і викривала сама себе, адвокат говорив: «Мій підзахисний — старий лікар, збережіть йому життя». Суд повертався і казав: «Усіх розстріляти, включно з вашим підзахисним», — пояснює Ілля Новіков.
Спираючись на спогади колег, Новіков каже, що у народних судах були шанси провести процес за законом.
«За спогадами колег, які працювали у загальнокримінальних процесах в 30-ті роки, правосуддя, на диво, було. І це рівно тому, що у держави не було зацікавленості засудити обвинувачених за цими статтями, тому прокурорам і адвокатам дозволяли працювати більш-менш за законом. Для мене відкриттям було те, що відсоток виправдань у радянських народних судах наблизився до нуля не в 30-ті, а в 50-ті роки. Коли було ліквідовано спеціальну систему з «трійками», коли зупинили дію маршруту, за яким відбувалися репресії і репресії спрямували повз народні суди, там гайки і закрутили. Там стало нормальною ситуацією, коли суддя, на якого поклали функції тотального засудження, просто припинив працювати як суддя. І ця картина для Росії і зараз є на 90% такою самою», — розповідає адвокат.
Правозахисник Євген Захаров згадує адвокатів, які захищали дисидентів у процесах 1960-1970-х років — Софію Калістратову, Діну Камінську, Бориса Золотухіна. Наприклад, Софія Калістратова їздила до Ташкенту захищати представників кримськотатарського руху.
«Справи щодо кримських татар відрізнялися від інших. Вони були дуже погано зроблені. Московські досвідчені адвокати в суді розвалювали справу.Знаходилися судді, які погоджувалися з тим, що звільняли суддів у залі суду. Одного з таких суддів навіть вигнали з партії і роботи за цей вчинок.
Захисниками дисидентів були найкращі московські адвокати. Діна Камінська була членкинею президії Московської колегії адвокатів. Семен Арія вважався №1 радянської адвокатури. Вони користувалися великим авторитетом ще з тих часів, коли працювали в 40-ві, 50-ті роки. Але для багатьох усе закінчилося вимушеною міграцією», — говорить Євген Захаров.
Усім, кому цікава тема радянської адвокатури, Ілля Новіков радить подивитися фільм «Захисник Сєдов».
«Сюжет коротко такий: десь у провінції «розкривають» диверсію «ворогів народу». Їхні дружини знаходять єдиного адвоката, який береться захищати вже засуджених. Він починає доводити в інстанціях, насамперед у Москві, що ті самі прокурори, які вели справу, є «ворогами народу». Логіка системи така, що був час змінювати склад правоохоронних органів. І засудженим пощастило, а слідчим — ні», — переповідає адвокат.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі.