Свій перший контракт із ЗСУ ветеранка АТО Наталія Кливнюк уклала ще у 2003 році. Каже, трохи працювала на швейній фабриці, а потім захотіла стати військовою. Її посада — радіотелефоністка. Потім пішла в АТО, а минулого року звільнилася.
«Так склалися обставини, що я була після операції, а тодішній начальник не пішов на зустріч, щоб трохи полегшити мені життя, щоб я не ходила по чотири рази на день на шикування. Він сказав, що всі — значить всі. Я розілилася і написала рапорт на звільнення».
Ще у декреті Наталя захопилася флористикою — власноруч робила квіти. Тому, коли у центрі зайнятості їй запропонували стати підприємицею — ідея для бізнес-плану у неї була.
«Спочатку наче живі були — такі маленькі-дрібненькі, а потім поступово перейшла на великі композиції. І тепер, якщо чесно, після великих маленькі робити дуже складно».
Наталія пройшла курси підприємців. Запевняє: ризикувати не боялася.
«Труднощі є скрізь. Хто не хоче працювати, той буде в армії, бо в армії начальник сказав і ти робиш. Думати не обов’язково, а якщо ти маєш, чим себе зайняти, то в армії нема що робити».
У планах Наталії відкрити у Нововолинську магазин ростових квітів та хенд-мейд виробів.
«У нас в основному у декорі тільки кульки й, якщо весілля, додають живі квіти, а ростового у нас нічого немає. Вони, відповідно, і коштують не три гривні й не десять. Трохи задорого вони виходять, але як варіант навіть на дитячі дні народження дуже прикольно виглядають. Можна відчути себе дюймовочкою навіть при зрості 1.70. Ефектно виглядає і хоч якась альтернатива кулькам».
Інколи до створення квітів долучається чоловік Наталі. За її словами, виконує «суто чоловічу роботу».
«Чоловік може у світильнику проводку поробити, стойки повирізати, прикручує плафони до труби».
За службою Наталія не сумує — каже робити квітки більше до вподоби. Що ж до її побратимів, то багато хто із них після демобілізації поїхали на заробітки за кордон, але є і ті, хто повернувся до села.