Гість — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Микола Замікула.

Андрій Куликов: Останнє, що я встиг прочитати: Ізраїль призиває 9 тисяч резервістів «для бойових дій». Тобто не уникнути нового спалаху війни? Чи це все ж запобіжний захід?

Микола Замікула: Очевидно, що Ізраїль готується до продовження ударів по терористах, до того ж залишається актуальною проблема внутрішньої безпеки Ізраїлю. Активізуються саме виступи арабського населення держави. І в деяких містах навіть є проблеми з реагуванням поліції. Тому, можливо, доведеться залучати військові сили  до боротьби з внутрішньою загрозою. Мова йде не лише про операції проти Сектору Гази.

Останню ніч чітко видно, що Ізраїль грає на посилення тиску на опонентів. Вночі вже не тільки наносились авіаудари по території Сектору Гази, а здійснювали обстріли по території з артилерійського озброєння на Півдні Ізраїлю, з залученням танкових підрозділів. Можливо йде підготовка і до наземної операції, яка ще не розпочалася.  Але очевидно, що план цей на столі Нетаньяху та його оточення.

• Ми бачимо, що в основному міжнародна громадськість зараз налаштована достатньо критично до Ізраїлю. Це традиційний підхід не лише для арабського світу, Ірану, Туреччини (які лишаються критиками Ізраїлю), але й для європейських держав. Вони теж багато уваги приділяють захисту прав палестинців.

Треба сказати, що після останніх виборів США також скорегували свою близькосхідну політику. Якщо Трамп виступав стійко на підтримку Ізраїлю, то Байден якраз звертається до більш традиційно-поміркованого підходу. Звичайно, Тель-Авів лишається важливим для США союзником. Але такого рівня підтримки, як за Трампа, в Нетаньяху вже немає. Він, до речі, підтримував тісні особисті стосунки з Трампом.

Про розширення кордонів Ізраїлю

На мою особисту думку, компанія звинувачення Ізраїлю в недотриманні прав людини або в апартеїді проти палестинського населення (яка, до речі, зараз дуже популярна в західних ЗМІ серед європейських активістів лівого толку), все ж таки перебільшена.

У будь-якому разі, звичайно, ізраїльська влада в першу чергу ставить завдання забезпечити інтереси та безпеку держави. Але слід пам’ятати, що реально існують прямі загрози цим інтересам та безпеці ізраїльських громадян з боку терористичних груп, які контролюють ці території, які користуються певною підтримкою населення.

У таких умовах Ізраїль змушений вдаватися до жорстких дій проти цих терористичних груп. Водночас ми бачимо, що за останні роки Тель-Авів багато йшов на компроміси з палестинцями, виконуючи певні домовленості. Той самий Сектор Гази з 2006 року повністю під управлінням палестинців. У результаті цих виборів ХАМАС (палестинський ісламський рух і політична партія, утворені незабаром після початку Першої палестинської інтифади — ред.) отримав владу, захопив її потім від ФАТХ (Рух за національне визволення Палестини, одна з політичних партій Палестинської автономії — ред.), і зберігає зараз.

• Поки ХАМАС не здійснює атаки на Ізраїль, Ізраїль не має ніяких планів на ці території. Тобто провокації здійснюються саме з палестинського боку. Про це треба пам’ятати.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS