У 2014 в Україні небагато людей розуміли, що Москва нас просто так не відпустить — Кошулинський

Гість — народний депутат України 7-го скликання, заступник голови Верховної Ради 7-го скликання Руслан Кошулинський.

Андрій Куликов: Коли в 2014 році змінювалася влада, коли в певний час, фактично, очолювали Верховну Раду, а відтак і цілу країну, наскільки ви передбачали розвиток подій особисто, а наскільки у вас були радники і радниці, які могли окреслити цю перспективу, та як несподівано це все відбулося?

Руслан Кошулинський: Не було радників, ніхто з 20 числа 2014 року не радив. Після того, як ти 18,19,20 виносиш своїх із Інститутської, це був відчай, коли ти розумів, що не можеш своїх захистити. Ти його знаєш, а вже його немає. Здорові великі хлопці… Це був крок відчаю.

Андрій Куликов: Позавчора я розмовляв із соціологинею, — 15% школярів і школярок 6-11 класів не знають нічого про Революцію Гідності. Що ви на це скажете?

Руслан Кошулинський: Це наша проблема. Значить, їм не розказали про це, а хто їм мав розказати, якщо в підручниках сучасних практично уникають цю тему. А що, може покарані вбивці? 88 беркутівців зараз втекли до Росії. А може лише зараз ВР ухвалила постанову, якою визнає Революцію Гідності як найбільшим чинником державотворення України? Чи, можливо, у суспільстві через освітні чинники дітям розповідали, що люди без жодної зброї віддавали свої життя, щоб перемогти режим, який знищував Україну? Ні.

• Після Революції Гідності влада, яка взяла на себе відповідальність, післямайданівська влада, замість того, щоб розширювати уроки історії, поєднала українську історію зі всесвітньою.

Це проблема, яка є ознакою того, що, на превеликий жаль, в державі після Революції Гідності управління не ставило пріоритет заслуги того часу і смерть тих людей в основу творення світогляду молоді.

Андрій Куликов: Наскільки ви передбачали тоді масштаб і потужність російської агресії?

Руслан Кошулинський: Ніхто не міг передбачити, з огляду на те, що в Україні не було великої кількості людей, які розуміли, що Москва нас просто так не відпустить. Окрім того, що ми криком кричали: «Змініть статус Криму, не може в унітарній країні бути федеративний устрій і окрема Республіка». Із трибуни парламенту Тягнибок криком кричав: «Якщо ми не змінимо, змінить Путін». Так і відбулося.

Готовності української влади до серйозної відсічі — не було.

• Будь-який крок на Майдані ми мусили обговорювати з нашими партнерами з Європейського Союзу.

Пам’ятаєте події, як ми з відчаю почали захоплювати адміністративні будівлі? Тоді наші партнери з Європи, посли в один голос казали: «Ви будете вимушені їх звільнити, тому що ми вважатимемо, що це є силове захоплення влади. Це вже не мирний протест».

На що ми відповідали: «Значить, тримають наших по в’язницях, а ви говорите про мирний протест?».

Прямим текстом нам було сказано: «Якщо Європа і світ від вас відвернеться, завтра в Україну заходять «блакитні шоломи» з РФ. Янукович вже домовився про так звані «миротворчі війська» Російської Федерації».

• У правоохоронних органів навіть не вистачало набоїв для придушення протестів. І їх доставляли з РФ літаками.

Керівництво «Беркуту» максимально узгоджували свої дії з агентурою із РФ. Кількість агентури, яка тут працювала — була величезна. Вони не могли прорахувати того, що Майдан стояв і не відійшов.

Андрій Куликов: Ця агентура була з іншого боку, чи серед керівництва майданівців також були російські агенти? За відчуттями і наскільки це може бути доведено.

Руслан Кошулинський: Ні, це не буде доведено. Це може бути інша форма претензій до них, але я не думаю, що там були такі відверті, відкриті люди, які могли бути агентурою.

Запитання слухача Володимира: Була інформація, що міністр оборони від «Свободи» на той час давав наказ звільняти Крим, стріляти. І це було двічі. Але про наказ той більше ніхто ніде не повідомляє.

Руслан Кошулинський: Адмірал Тенюх (Ігор Тенюх — із 27 лютого по 25 березня 2014 виконував обов’язки міністра оборони України, — ред.), який на той час був виконувачем обов’язків, дійсно дав рази наказ у Крим відкривати вогонь. Це насправді якщо людина служила в армії, розуміє, що в принципі такий наказ не віддається. Із огляду на те, що для, наприклад, караульного, є устав караульної служби, який точно знає, якщо підходить людина і не виконує наказ — іде постріл вгору, постріл на ураження. Коли вони не робили цього, ми тепер розуміємо, чому вони не робили цього. Тенюх вимушений був двічі віддавати наказ на відкриття вогню. На превеликий жаль, у Криму на той час було вже стільки агентури, вона вже була там попередні мінімум років 5, опрацьовані силовики і службовці ЗСУ, які давно вже були підконтрольні РФ. І ці приклади вже ми бачимо, знаємо. Як вони переходили на бік РФ, не даючи навіть наказу, або забороняючи військовослужбовцям відкривати вогонь. Це була правда. Але тут інша ситуація, на превеликий жаль, верховний головнокомандувач не дав наказу вийти Збройним Силам до Криму, і дав наказ лишитися на місцях постійної дислокації, із чим не погодився тоді Тенюх, і написав заяву на звільнення.

Якщо, можливо, було б рішення головнокомандувача на той час більш рішуче, ми би Крим не віддали у такий спосіб. Або хоча би частину відстояли.

Запитання слухача Артема: Чи не вважаєте ви, що такими діями пан Турчинов врятував нас від широкомасштабної агресії? Адже тоді в нас не було сили відбити її.

Руслан Кошулинський: Я не вважаю, що це було правильно. Я вважаю, що ми мали всі підстави, і наші штурмові підрозділи були готові вийти. Коли без бою віддали Крим — вибачайте, так діяти не можна було. Із огляду на те, що, офіційно, РФ не брала участі, а були «зелені чоловічки». Тобто просто так віддавати не можна було.

Повну програму слухайте в аудіофайлі чи дивіться на відео

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS