Ви можете сказати, що між словами «відсоток» та «процент» немає різниці, бо вони синоніми як у спеціальній літературі, де виступають термінами, так і в загальномовній практиці, адже збігаються у значенні «сота частина певного числа, що береться за ціле, за одиницю (й позначається відповідним знаком %)».
Також відсоток — це й:
Оце так набір лексичних конотацій у нашого «відсотка». А процент (причому переважно у формі множини) вживають у значенні винагороди, що нараховують залежно від обороту, доходу.
Характерною особливістю совєтів було те, що вони старанно цинічно й лицемірно маскували свої цілі, використовуючи для цього гігантський пропагандистський апарат, утримуючи монополію на будь-яку інформацію.
Та ну, Світлано, і нащо їм слово «відсоток», та ще й щоб вилучати… це ж смішно, маячня якась…
О, мої ошатні слухачі та слухачки, в цьому криється вся небезпека та підступність. Адже, як відомо, злодій ніколи добровільно не повертає награбованого.
І ось чому!
Українське математичне термінотворення як на Наддніпрянщині, так і в Галичині на зламі ХІХ та ХХ ст. свідчить про неабиякий розвиток, який ще більше консолідувався після створення 1921 року Інституту української наукової мови Академії наук (ІУНМ) під керівництвом академіка Агатангела Кримського. Діяла й математична секція. З різних галузей видали понад 80 термінологічних словників, зокрема й тритомний «Словник математичної термінології» Федора Калиновича.
Варто зауважити, що період 1918–1933 років дослідники називають «золотою добою» української наукової мови або ж «золотим десятиріччям». Адже більшість термінів створили суто на народній основі, до слова, зауважу, що це не було чимось винятковим, адже вони добре вписувалися в загальні пуристичні тенденції європейських мов того періоду. А що таке мовний пуризм? Це діяльність, спрямована на усунення з мови іншомовних елементів (слів, синтаксичних конструкцій і навіть префіксів із суфіксами). Втім, іншомовні терміни теж осідали в українській мові, але безпосередньо з мови-продуцента, тобто напряму, без посередництва інших мов.
Що іще ми маємо знати? З 1926 року керівником Інституту української наукової мови Академії наук став мовознавець Григорій Холодний, який розвивав українську термінологію та редагував термінологічні словники. Він пропонував розрізняти інтернаціональні та псевдоінтернаціональні терміни. Перші вживали у західноєвропейських мовах та російській, а другі, тобто псевдоінтернаціональні — були запозиченнями тільки в російській, а в західноєвропейських мовах не мали поширення. Ці останні слід було замінити українськими відповідниками.
На початку 30–х років природний розвиток української термінології перервали. Інститут розформували, багатьох його працівників репресували. Григорій Холодний теж зазнав сталінських репресій. Його ж активна проукраїнська позиція стала причиною загибелі вченого.
Після 1933 року у внутрішні закони української мови безбожно та безпрецедентно втручаються совєти. На різних мовних рівнях, мʼяко кажучи, відбуваються зміни, упроваджені внаслідок мовної політики інтернаціоналізації термінології та стирання різниці між українською та російською науковою мовою. Якими були причини та «обґрунтування» цих змін, посилатимуся далі суто на історичні джерела, якими вони й були впроваджені.
У журналі «Більшовик України» 1933 року у своїй статті під промовистою назвою «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті» партійний діяч та вірний ленінець родом із Буковини Андрій Хвиля, а точніше, Андрій Олінтер, бо це його справжнє прізвище, той, що відіграв велику роль у розбудові більшовицької диктатури, поширенні сталінського тоталітаризму на всі сфери суспільного життя в Україні, особливо науку, освіту, культуру, той що розробляв і здійснював заходи з помоскалення української мови та правопису, зазначив, що «процес творення української наукової термінології, скеровування української наукової мови, — було направлено по лінії штучного відриву від спільної, братньої українській мові, мови російського народу».
Опублікували й три Резолюції Комісії НКО у справі перевірки роботи на мовному фронті, одну з них присвятили саме термінології. Також створили так звані бригади, які мали переглянути математичну, фізичну, медичну, ботанічну й виробничу термінологію, та які впродовж 1934–1935 років видали 5 бюлетенів під гаслами
Натомість видані раніше словники, підручники та методичну літературу визнали буржуазно-націоналістичними, вилучили з обігу та заховали у спецсховищах.
Отже, 1934 року видали «Математичний термінологічний бюлетень» для, цитую, «боротьби зі шкідництвом на мовному фронті». У передмові до бюлетеня читаємо, цитую:
«Як зʼясувалося на процесі СВУ (Спілки визволення України — ред.), українські буржуазні елементи, недОбитки петлюрівщини, готуючи збройне повстання для повалення радянської влади, розгорнули велику шкідницьку контрреволюційну роботу в українському мовознавстві, зокрема на термінологічній ділянці. В Інституті української наукової мови ВУАН, де зосереджувалась термінологічна робота, був організований наприкінці 1926 р. активний осередок СВУ — ІНАРАК («Институтская ассоциация работников активистов» — ред.), на чолі з директором Інституту Г. Холодним.
У завдання цього осередку входило по лінії термінології „вносити національну течію і в саму роботу Інституту по складанню словників, надаючи термінам переважно українського вигляду, заміняючи загальновживані — спеціально вигаданими. Захопивши в свої руки керівництво Інституту української наукової мови, змінивши його структуру в бажаному для завдань СВУ напрямі, підібравши відповідні кадри, ІНАРАК виконував активно свої завдання щодо словникової роботи, провадячи «конкретне шкідництво в ділянці складання українських словників, віддаляючи українську мову від пролетарських мас, викидаючи інтернаціональні слова й перетворюючи українські словники на зброю шовіністичного виховання мас».
Але НКО, очолюваний Скрипником, не зробив по лінії української мови тих висновків, які треба було зробити після процесу СВУ. Значна кількість працівників ГУНМ, після його ліквідації, перейшла до новоорганізованого Науково-дослідного інституту мовознавства. Друкована продукція ІУНМ не була знешкоджена, вона продовжувала отруювати своєю шовіністичною отрутою свідомість широких радянських читачів».
Такими метафорами просякнутий увесь текст бюлетеня, завданням якого, як ви зрозуміли, була «боротьба зі шкідництвом на мовному фронті» та ліквідація «наслідків шкідництва на мовному фронті». Адже, як виявилося, споконвічно український «відсоток» суто з прасловʼянським корінням охопно з іншими питомими математичними термінами, як йдеться у бюлетені, «продовжували отруювати своєю шовіністичною отрутою свідомість широких радянських читачів». Тож ці «наслідки шкідництва ліквідували» — слово вилучили. Та замінили на «процент».
Фіксуємо це в «Математичному термінологічному бюлетені» на сторінці номер 41. Результати цього «знешкодження» подали у формі російсько-українського словничка. Спочатку автори бюлетеня Д. Дрінов і П. Сабалдир повторювали, що це, мовляв, «відрив української наукової термінології від термінології, вживаної в усіх культурних мовах, від термінології інтернаціональної», а згодом, зокрема на сторінці 11 бюлетеня, уточнили, про відрив від якої саме мови йдеться, цитую: «Штучний відрив української наукової термінології від наукової термінології російської мови». Інтернаціоналізми назвали відомими «широким масам українських трудящих», натомість питомо українські терміни нібито створювали «величезні труднощі в опануванні наукою для сотень тисяч, мільйонів робітників і колгоспників».
Наполегливо раджу у праці «Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду» за редакцією мовознавиці, докторки філологічних наук Лариси Масенко ознайомитися з «Реєстром репресованих слів» з різних галузей авторки Орисі Демської-Кульчицької.
Втім, були й інші коментарі, які пояснювали причини вилучення слова «відсоток». Директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка Академії наук колишньої УРСР академік Микола Шамота 1974 року конкретизував, цитую: «Досі в журнальних публікаціях натрапляємо на штучні або застарілі «часопис», «залюблений», «здорОвить», «відсоток», «небАвом» <…>». Тож у такий спосіб питомий «відсоток» став «штучним або застарілим; архаїзмом і діалектизмом», який вкотре потрапив під негласну, та від того ще жорсткішу заборону, що мав набагато «природніший», за версією М. Шамоти, відповідник, співзвучний з мовою «старшого брата»: «процент».
А втім, радянський академік Шамота, вкрай відвертий у засудженні тих, хто противився курсу на «зближення націй», був не одинокий в своїй репресивній термінологічній роботі.
1980 року мовознавиця Таміла Панько опублікувала статтю з промовистою назвою: «Збагачення української соціально-економічної термінології в процесі перекладу творів В. І. Леніна українською мовою». Ця праця вийшла у збірнику «Наукової думки», а згодом, уже в часи незалежності України, дослідниця Лариса Масенко передрукує її як речовий доказ лінгвоциду, тобто мововбивства. Тож зараз її можна прочитати у збірнику «Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду».
І що ж написала Таміла Панько? Від цього тексту буквально віє сухою номенклатурою радянських функціонерів, які мусили науково обґрунтовувати жорсткі партійні директиви з помоскалення, зросійщення. Слухайте уважно, цитую:
«Тенденція до інтерсхіднословʼянізацїї соціально-економічної термінології в процесі перекладів творів Леніна виявляється і в поступовому засвоєнні українською мовою термінів інтернаціонального характеру, наданні їм фономорфологічного вияву, адекватного ленінським оригіналам. Приклади: відсотки (Р. к. — ЗО, 33), визиск (Р. к. — ЗО, 753) замінено на процент (Р. к,— 36, 32), експлуатація (Р. к. — 36, 167); замість колишніх пролетаріят (Р. к. — ЗО, 125), база (Р. к. — ЗО, 125), сконцентрування (Імп. — 20, 7), збанкротування (Імп. — 20, 68) послідовно вживається пролетаріат, базис, концентрація, банкротство». Зауважу, що коментар Таміли Панько після нового пропонованого терміна обґрунтовує його впровадження. Такі коментарі трапляються значно рідше, ніж ті, які пояснюють вилучення з наукового обігу раніше усталеного терміна.
Утім, ви можете сказати: «Ну то й що? Процент — це ж навіть не російське слово, а інтернаціональне, то що тут поганого?». Але в цьому й цинізм. Адже запозичувати дозволяли лише з тих мов та лише ті терміни, що вже запозичила російська мова. Вдумаймося ще раз! Тобто інтернаціоналізми мали бути запозичені тільки у формі максимально наближеній до російського відповідника. І це була не «турбота про міжнародний статус мови», а системне, хірургічне видалення серця української термінології.
Зрозумійте правильно: саме запозичення «процента» не є злочином аж ніяк. Злочином є те, в який спосіб його впроваджували — вилученням слова «відсоток» через тавро «шкідницьке», «штучне або застаріле; архаїзм і діалектизм» та як перекладали Леніна. Це ідеологія, а не наука. Тож наш питомий «відсоток» зачистили, щоб українська наука звучала точнісінько так само, як радянська, тобто російська.
Насамкінець зазирнімо в «Етимологічний словник української мови», зупинімося на сторінках 420-421 пʼятого тОму, щоб зрозуміти ще краще, чому совєти намагалися вирвати з корінням термін «відсоток». Радянські лінгвісти намагалися сховати за терміном «інтерсхіднословʼянізація» не різницю, а прірву між живою мовною творчістю українців та механічним калькуванням російських термінів.
Нам не потрібна була латина, щоб назвати соту частину певного числа, бо у нас було своє прасловʼянське «sъto», з якого виросли як «відсоток», а також слова «відсОтний», «надсОток», «посОтенно», «усОтка» «сОтЕнний», «сОтка», «сОтник», «сотникІвна», «сотникІвство», «сотникувАння», «сОтниця», «сотничЕнко», «сотничИха», «сОтня, «сотнЯга», «сОтце», «сотня» і вервечка інших слів.
А щодо слова «процент», то на сторінці 614 четвертого тОму «Етимологічного словника української мови» читаємо, що це запозичення з німецької мови. Німецьке слово «Prozent» походить від італійського «per cento», яке згодом латинізувалося в «pro cento», буквально — «за сотню», «від сотні».
Загалом інтернаціоналізація термінів за російським зразком була головною метою мовної чистки. Але наш «відсоток», заборонений в радянські часи, відбув заслання й повернувся у вжиток.
З вами була Світлана Біла та подкаст «Ошатна українська» на Громадському радіо! Почуймося!