Ілюстративне зображення/ Російський пропагандист Соловйов на російському телебаченні регулярно закликає до насильства та ворожнечі проти України
Альона Нестеренко: Отже, сьогодні у нас тема дуже насущна, актуальна. Ми з тобою, коли планували сьогоднішній етер, думали, про що поговорити, щоб це було в рамках тієї реальності, в якій ми зараз живемо.
Не лише, щоб це було цікаво, пізнавально і з метою дослідити ворога, а й щоб це нам якось відгукувалося. І одна річ говорити про тих самих гадалок кремлівських, чи пропаганду в кіно, чи будь-які інші цікаві насправді теми, які ми вже обговорювали, і є на нашому сайті. Але важко про це говорити, коли вранці, вдень, ввечері і вночі тебе обстрілюють.
Ми перебуваємо в Києві, але насправді це не лише в Києві така ситуація, як ми знаємо, — прифронтові міста найбільше потерпають. І на території України складно знайти дійсно безпечне місце. Усе є доволі умовним.
Відтак ми вирішили поговорити про геноцидну риторику росіян і як вона змінювалася щодо України та щодо нашого народу, якщо аналізувати проміжок після початку поштабного вторгнення. Тому що раніше ми говорили про мову ворожнечі здебільшого.
Я, як людина, яка давно аналізує пропаганду, помічала, що до 2022-го року все зводилося до формулювання «мова ворожнечі». Тож тебе я питаю, як експертку в цій сфері, поясни, будь ласка, нашій аудиторії простими словами, що взагалі означає і що включає в себе термін «геноцидна риторика» і чим ця риторика відрізняється від мови ворожнечі?
Олена Чуранова: Власне, геноцидна риторика, це поняття використовувалося в міжнародному праві і, звісно, й до повномасштабного вторгнення. Це не те, що стосується тільки Росії, — важливо розуміти, — це чітко те, що є злочином і відрізняється від мови ворожнечі тим, що це відкрита риторика, мовлення, використання певних слів, фраз, які заперечують право однієї групи на існування, включають прямі заклики на знищення цієї групи, на вбивство і так далі.
Геноцидна риторика, по суті, є мовою ворожнечі, але мова ворожнечі, вона здебільшого працює на приниження, на підсилення, підкріплення якихось стереотипів та знецінення. Але те, що відрізняє саме геноцидну риторику, це те, що в ній присутні прямі заклики до вбивства та знищення.
І те, до чого ми апелюємо зараз, у чому звинувачуємо росіян, це вже, по суті, відбувалося, тому що ця риторика, вона присутня, і вона присутня навіть не на рівні якихось блогерів та не на рівні телеграм-каналів, вона присутня на рівні високопосадовців, на рівні кремлівських чиновників.
Альона Нестеренко: Я тут додам до того, що ти сказала, що геноцидна риторика також може включати певні евфемізми, тобто коли не говорять прямо вбивати, але суть є такою, умовно, у росіян часто зустрічалося таке… І власне, коли ми говоримо про знищення тутсі у Руанді, про цей геноцид, про який ти зараз зазначила, працівники «Радіо тисячі пагорбів» тоді заміняли дієслово «вбивати» на «працювати».
Олена Чуранова: Так, і характерно, що Росія так само використовує це, коли оце «работайте, братья» — абсолютно те саме відбувається. Ця війна теж є неунікальною щодо використання мови як інструменту війни, і тут ми бачимо, що це активно теж використовується.
Альона Нестеренко: Так, і також варто зазначити, от я певні критерії маю під рукою щодо геноцидної риторики, оскільки я досліджувала цю тему в 2022 році, і писала, зокрема, програмний документ для Інституту масової інформації, де ми і разом із юристами цієї організації консультувалися, щоб це було коректно, коли ми виокремлюємо справді ці критерії. І серед них, окрім того, про що ми вже з тобою проговорили, йдеться і про те, що є схвальне або нейтральне висвітлення в російських ресурсах, які вони звикли називати «медіа», але мені складно прямо назвати російські різні ресурси «медіа».
Олена Чуранова: Це інструменти пропаганди.
Альона Нестеренко: Так, інструменти пропаганди, найкоректніше буде сказати. І вони, висвітлюють цю геноцидну риторику або діяння з ознаками злочину геноциду, дуже спокійно, схвально, нейтрально. І якщо повертатися до того ж руандійського радіо, там в програмах так само схвалювали насильство, напади на тутсі, святково відзначали вбивства, заохочували до продовження.
Тобто все те, про що йдеться зараз, коли ми вже говоримо про російсько-українську війну і про дії країни-агресора, тобто Росії. І також цікавим фактором є те, що країна-агресор усіляко сакралізує війну. І оцей фактор, сакралізація війни в ІМІ виділений окремо як критерій цієї геноцидної риторики, тому що вони дуже часто спекулюють використанням саме релігійних різних наротивів, богословських понять, щоб виправдати злочини нібито «благими намірами».
Найбільш яскраві приклади, я думаю, багатьом відомі. З тих, хто нас слухає зараз, це епітет «священна», коли вони говорять про війну, і це всілякі нісенітниці, які виголошують російські пропагандисти, коли вони говорять про «десатанізацію бездуховної України».
Слухайте подкаст повністю у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше, а також переходьте до попереднього випуску: «Переговорна позиція росіян завжди полягала в тому, щоб принизити опонента», — Андрій Веселовський