Російські війська на окупованій території України/Ілюстративне фото: EPA/UPG
Альона Нестеренко: Отже, насамперед мені цікаво, як Росія висвітлює де-факто крадіжку житла та бізнесу українців на тимчасово окупованих територіях, або вони взагалі замовчують ці факти і роблять вигляд, ніби нічого і не сталося абсолютно, або ж виправдовують це, можливо, якимось суперблагими намірами?
Олена Чуранова: Ну, звісно, вони не повністю це замовчують, тому що оце вилучення, оця крадіжка, вона постійно, на жаль, відбувається. І їм потрібно на це крадене майно знаходити людей, які будуть переїжджати з Росії, тому про це пишеться.
Але, звісно, все у ракурсі, все в тому, як це все висвітлюється. Звісно, основний акцент на тому, що це таке впорядкування майна, це все заради того, щоб «нові регіони», так звані, що їм треба розвиватися, що Росія прийшла це все «відновлювати», для цього це все «впорядкування, інвентаризація», так звана, «муніципалізація» відбувається.
І для цього придумуються різні так звані «державні програми», коли просто крадене майно українців відбирається спочатку, — зараз вони значно спростили цей процес через свої «закони» — і пропонується безкоштовно, щоб люди приїжджали з російських регіонів, щоб приїжджали військові, щоб було військовим, звісно, де жити, медикам, вчителям, тому що, ну, ми ж з тобою на попередніх програмах говорили, так як це теж одна стратегія окупації цих територій, привезти туди якомога більше росіян.
Тому, так, про це пишуть, але, звісно, це не подається як якась крадіжка, а як якесь «відновлення». І я колись, рік тому досліджувала саме медіа російські на окупованих територіях щодо російських наративів, і теж відзначила, що такого наголошення, на тому, що робиться з майном, звісно, немає. Загалом, основний наратив, там навіть, як такої війни немає. От багато новин про те, що відбувається на фронті, там немає якраз. Основний акцент у цих медіа на тому, що «ведеться відбудова», «відбудовуються школи, садочки, лікарні». «Ми побудували музей». «Із різних регіонів Росії приїжджають волонтери».
Тобто, створюється така картинка «прекрасного, світлого майбутнього». Разом з тим, це твердження, що «Росія вже сюди прийшла, вона прийшла сюди назавжди, вона нікуди не піде». Тому «ви маєте отримати російське громадянство і працювати, робити тут за російськими законами». І «ми принесли світле майбутнє».
Паралельно з тим, звісно, протиставляється Україна, де за їхньою пропагандою, нібито «хаос», а «київський режим хоче безкінечної війни».
І разом із тим, згадаємо Маріуполь, зруйнований росіянами. І оці, навіть не можу підібрати слова, кольорові будиночки, які зведені нашвидкоруч з неякісних матеріалів, і вони стоять на фоні згорілих, зруйнованих росіянами будинків.
Альона Нестеренко: Так, на жаль, це такий собі фасад, обгортка, за яким приховуються дійсно дуже важкі злочини, воєнні злочини, і росіяни руйнують медичні заклади, а потім розповідають, ніби вони «будували щось нове». Або ж на тимчасово окупованих територіях, з одних територій на інші, крадуть там обладнання і перевозять, розповідають про те, що воно ніби нове, тому в цьому плані нічого нового.
Як саме, розкажи, відбувається процес незаконного вилучення майна, чи є подробиці щодо цього у російських ресурсах, не буду їх називати медіа, або телеграм-каналах, а також проросійських телеграм-каналах, чи вони публікують, можливо, заяви ватажків російських бойовиків щодо цього?
Олена Чуранова: Загалом, звісно, такої інструкції і алгоритму, як це вилучення, як ця крадіжка відбувається, звісно, немає. І це тільки обговорюється самими українцями в різних телеграм-чатах, в групах. І тут, до речі, дуже хочеться наголосити, ми розуміємо, що складно знайти якийсь безпечний канал комунікації, який стосується, особливо, тих, в кого майно на тимчасово окупованій території.
І такі канали комунікації потрібні, треба ділитися досвідом, але треба все ж таки попередити, щоб люди розуміли, що всі ті канали дуже активно моніторяться, постійно, нон-стоп моніторяться росіянами, тому дуже треба бути обережними з тим, яку інформацію ви там обговорюєте, і тим більше не публікувати там ніякої особистої інформації, не викладати там жодних документів, тощо.
А, власне, щодо того, що пишеться у російських ресурсах, або там заяви, ну, звісно ж таки робляться різні заяви про те «Росія прийшла сюди назавжди», і «якщо тут ніхто не житиме, це тепер просто буде муніципальне житло», і, по суті, на сайтах просто одразу, на сайтах цих так званої влади на ТОТ, вони просто публікують списки того житла, яке вони визначають муніципальним.
Сам алгоритм, як це відбувається, це тільки через розслідування журналістів, через свідчення людей, які, на жаль, пройшли через це, і там, як такого, звісно, нормального алгоритму там немає.
Іноді вилучають навіть квартири, в яких ніхто не живе, не платить за комуналку, але є і факти, коли в квартирі люди живуть, і платять, виплачують усі потрібні виплати, вони там реєструють, і тим не менш цю квартиру можуть відібрати і визнати її муніципальною.
Навіть писали, що в квартирі перебувала дитина 11-річна, її опечатали, ну, тобто, на такому все рівні відбувається. Ми розуміємо, що, по-перше, це окупація, по-друге, що ніякого там закону, ніякої логіки в цьому всьому процесі немає. Це просто злочин, який постійно там відбувається. Один із тих, що коїть Росія на ТОТ.
Вона розповіла, до чого тут насильницька паспортизація, яку росіяни чинять вже давно, але під маркою псевдозакону яку також просунули.
«Насправді це є одна з актуальних проблем захисту правовласності під час війни. Така практика, яку ми наразі спостерігаємо на окупованих територіях, вона не є новою.
І закон, який ухвалили наприкінці минулого року, він закріпив ті речі, які відбувалися і раніше, і в попередні роки. Тобто це є системна діяльність, яка здійснюється Російською Федерацією щодо експропіації, відбирання майна українських громадян на тимчасово окупованих територіях. І тут, власне, дійсно Росія, наскільки ми це розуміємо, переслідує декілька основних цілей для себе.
І, можливо, таким чином Росія намагається продемонструвати те, що на тих територіях України, які були не окуповані, проживає населення, яке є лояльним, яке сприймає таку окупаційну владу.
Тобто, наскільки ми вбачаємо, цей процес спрямований саме на таку мету. І дійсно тут для громадян України постає дуже багато питань. Якщо вони виїхали на підконтрольну територію або знаходяться за кордоном, то аби врятувати свою власність на ТОТ, вони мають заїхати на окуповані території або в Росію, отримати паспорт і, відповідним чином, перереєструвати своє майно, аби його убезпечити від цієї експропріації.
Це породжує дуже багато безпекових ризиків саме вже на моменті в’їзду і перебування на окупованих територіях. Тож, власне, тут таке питання постає, чи рятувати своє майно, чи убезпечувати безпеку свого життя та здоров’я і свободи своєю. І тут є питання для тих осіб, які не виїжджали, а продовжують перебувати на окупованих територіях.
Як для тих громадян України, наскільки ми розуміємо і спостерігаємо, ці практики, які застосовуються РФ, вони змінюються і погіршуються. Якщо раніше говорилося про те, що, наприклад, люди мають приїхати і підтвердити, зареєструвати своє право власності, аби майно не було визнано безхазяйним і надалі не передавалося, то наразі ми знаємо, що змінюється практика.
І, наприклад, з’являються такі повідомлення від місцевих адміністрацій, які кажуть, наприклад, навіть тим же людям, які перебувають, що для мешканців таких-то приміщень у зв’язку з відсутністю у них правовстановлюючих документів на відповідний об’єкт вони мають протягом, умовно, декількох днів виселитися.
Виселитися з квартири, передати ключі, тобто фактично їх при перебуванні на місці, отак виселяють з їхнього майна. І це комплексні дії, чи-то через вимогу приїхати і зареєструвати право власності, перед тим отримавши паспорт, цим самим уникнувши визнання майна безхазяйним, чи ось таким чином через виселення осіб, які проживають в таких приміщеннях.
Це частинки і елементи такої великої політики, спрямованої на забезпечення приміщень і житла для лояльного населення і збільшення його кількості на окупованих територіях.
Якщо говорити про ці опції, можливості, які відкриті для власників такого майна, які знаходяться на підконтрольній Україні території або перебувають за кордоном, то, наприклад, є можливість подання заяви до Міжнародного реєстру збитків для України. Є така категорія справ, як А3.6, яка називається «Втрата доступу або контролю над нерухомим майном на тимчасово окупованих територіях». Більше інформації про те, хто може подати заяву, яким чином власники можуть знайти на сайті реєстру збитків для України.
Але загалом ця категорія доступна для тих, хто є власниками нерухомого майна на тимчасово окупованих територіях України і які втратили доступ або контроль до такого майна внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, починаючи з 24 лютого 2022 року. І, крім цього, перебуваючи на території України, теж дуже важливо фіксувати ці факти відповідних злочинів, які відбуваються, звертатися до правоохоронних органів України, оскільки така діяльність заборонена міжнародними конвенціями. І, наприклад, конфіскація приватної влатності прямо ними заборонена.
І такі дії становлять воєнний злочин. Це стаття 438 Кримінального кодексу України. Тому важливо подавати заяви до правоохоронних органів про цей злочин, аби ця інформація вносилася до реєстру досудових розслідувань, аби все це фіксувалося із тим, щоб у наступному можна було отримувати на міжнародному рівні певні компенсації або ж надалі говорити, можливо, про розвиток відповідних механізмів в Україні.
Тому що наразі, якщо ми побачимо, то, на жаль, маємо визнати, що можливості певних компенсацій саме для таких категорій власників, вони є дуже обмеженими. Або ж можна казати, що взагалі не здійснюється державою належно облік такого майна, яке експропіюється, відбирається окупаційною владою…».
Слухайте випуск подкасту повністю у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!