Ілюстративне фото
Альона Нестеренко: Розпочати я хочу з історії, яка нашуміла у мережі, і набула великого розголосу. Це історія родини з Ірпеня, у якої вилучили чотирьох дітей. І поширювалася дезінформація, нібито сім’я втратила житло після виїзду з окупації, тож не мала належних умов.
Відтак «соцслужби холоднокровно забрали дітей, не надавши родині допомогу». Ось такі лякалки, ви розумієте градус цього напруження. І у Держслужбі у справах дітей спростували це. Заявили, що проблеми сім’ї не пов’язані з окупацією, а батькам намагалися допомогти, однак ті відмовилися від співпраці. Отже, Олено, для чого, на твою думку, так перекрутили цю історію про родину з Ірпеня? І чи можемо ми стверджувати, що у поширених маніпуляціях є російський слід?
Олена Чуранова: У цій історії, власне, не російський слід. Тут «слід» того, що, на жаль, перед тим, як щось люди хочуть поширити, розказати про якусь гучну історію, не перевіряють всі факти до кінця. Люди хочуть швидко про все розказати, або хтось, активні блогери, хочуть зловити цей момент, зібрати якомога більше лайків, коментарів, і тому не думають про відповідальність за кожну інформацію, яку вони в цю публікацію вкладають.
Ну, а журналісти, ми маємо працювати, в нас є етика, в нас є журналістські стандарти, у блогерів таких стандартів, на жаль, немає, є тільки швидкість.
І в даному випадку тут просто був пост волонтерки, яка, як ми бачимо, просто не до кінця перевірила факти про цю сім’ю, і просто написала, що ця сім’я втратила житло через перебування в окупації. Тобто, перше джерело була вона, не Росія, не якісь анонімні телеграм-канали.
Саме за цю тезу вхопилася і Росія, і також купа медіа, звісно, тому що ми звертаємо увагу на те, що відбувається із переселенцями. Це наші медіа почали розганяти, що саме у переселенців забрали дітей, тому що втратили житло і зараз живуть не в тих умовах, які потрібні для того, щоб там проживали діти. І, звісно, коли це почало у нас поширюватися, це почало поширюватися і в Росії.
І там це вже, звісно, набуло гіперболізованого вигляду. Наприклад, поширювалося, що начебто забрали дітей через те, що відсутнє опалення в родини.
І, звісно, це все поширюється з тезами, що «Україна — це країна безправ’я», що «жодних прав тут немає», «повний хаос, країна концтабір». І ось вже «і дітей забирають за будь-яких причин», навіть коли там немає опалення, чи просто сім’я бідна. А бідна чому? Тому що «чинна влада довела людей до такого стану».
І це все гіперболізується і поширюється. Тобто, у нас є реальний факт, у нас є просто неперевірена інформація про те, хто ця була родина, чи були вони переселенцями, чи ні. Але була якісно використана Росією, щоб поширити купу різних тезисів, які потрібні, наративів, які потрібні їм.
Альона Нестеренко: А ще, знаєш, мене в цьому контексті вкрай дратує, коли говорять, — оцей термін застосовують, «холодомор». Тобто порівняння із Голодомором. Для мене це такий плювок, не побоюся цього слова, людям, які постраждали від геноциду, від великої трагедії. Я бачу на російських ресурсах багато цього, коли вони пишуть саме про так званий «холодомор», який, звісно ж вони і спричинили…
А який фейк ти бачила з останнього про людей із досвідом переміщення, який тебе, навіть як фактчекерку дійсно вразив, шокував, здивував?
Олена Чуранова: Це не той фейк, що з останніх. Зазвичай, з останніх те, що ми бачимо, це вже такі, на жаль, стандартні фейки про те, що з’являються на різних майданчиках оголошення, що не хочуть здавати квартири переселенцям. Типу це вказується в оголошеннях, хоча потім, коли ми починаємо розбиратися, розуміємо, що такого оголошення немає, воно було просто зроблено за допомогою фоторедактора.
Тобто це такі, що ми найчастіше бачимо. Але те, що вразило, — фейк з минулого року, що начебто «в Івано-Франківську медики не стали допомагати людині, тому що він переселенець з Маріуполя», що він впав, йому погано, у нього був напад епілепсії, і «медики назвали його «москалем», причому на відео чутно, що вони йому там сказали «Вставай, москаль».
І Росія це почала розганяти, що ось це ставлення мешканців Франківська до тих, хто переїхав. Звісно, тут дуже багато різних наративів поширюється. Але насправді, що стояло за цим відео, насправді ця людина була мешканцем Івано-Франківська, і там вже було купа випадків, 69 випадків, як він викликав швидку в стані алкогольного співдіння, падав, симулював напад епілепсії, викликав медиків, і медики мали приїжджати, і тому, так, дійсно, вони на відео сказали йому «москаль», тому що ми розуміємо, що це у нас… вища міра такої образи, так.
І, до речі, медична служба потім вибачилася, і вони сказали, що розберуться саме з цією ситуацією, що медики так не мають комунікувати з пацієнтами, навіть якщо він 69 разів симулює.
Я думаю, що на Заході він би точно сплатив за це дуже великий штраф. Ну, і такі люди, на жаль, я думаю, що існують в будь-якому регіоні, але… Просто тут зіграло те, що поширюється оцей стереотип, що на Заході вкрай негативно усі сприймають переселенців зі Сходу.
На цьому була зіграна оця історія, перекручена, взяте було реальне відео, та й було представлено, що начебто не захотіли допомагати людині, тому що вона з Маріуполя. Особливо це огидно, коли це поширює країна-агресор, яка дозволяє собі і схвалює, коли її лікарі у військовополонених на тілі випалюють «слава Росії». Ми це знаємо і це підтверджено, зокрема, журналістами-розслідувачами.
«Мабуть, один із найбільш серйозних і найшкідливіших стереотипів, які є стигматизуючими для категорії населення, яка приїздить зі східних регіонів, зокрема, це Луганська, Донецька область, це те, що ці регіони були «проросійськоорієнтовані». Це, мабуть, найбільший стереотип. Звичайно, коли переїздять на інші території, завжди виникає певний етап інтеграції у певне середовище тих же самих людей зі статусом ВПО, які приїхали зі східних регіонів.
Часто вони, наприклад, коли мають неповнолітніх дітей, стикаються із проблемами. У нас були конкретні ситуації, які опрацьовувалися спільно з освітнім омбудсманом. Ми, до речі, маємо дуже плідну співпрацю з освітнім омбудсманом.
І тут виникають питання щодо дітей, які переїздять зі східних регіонів. Вони мали, будемо говорити так, недостатньо ту ж саму підготовку мовного рівня, щоб бути включеними в освітній процес. Відповідно, це стає об’єктом булінгу.
І такі діти переходять з однієї школи до іншої. Це додає додаткової травматизації. Окрім того, що дитина вирвана зі звичайного середовища, вона змушена виїздити зі своєї домівки, втрачає стабільність свого оточення…
І додатковий фактор так само є негативним впливом. І, відповідно, це певне відторгнення оцим місцевим середовищем, що теж дуже негативно впливає, до речі, на цей процес інтеграції осіб зі статусом ВПО в такі середовища. Цього не повинно бути.
І це якраз теми, які повинні бути проблемами, що держава має пропрацьовувати, долати. Програма має передбачати як тимчасове, так і довготривале їхнє перебування на відповідних територіях із відповідною інтеграцією у місцеві спільноти. Інтеграція до великих міст відбувається краще, коли йдеться про такі міста як Київ, Харків, Рівне, Львів, Ужгород, Чернівці.
Коли йдеться про міста або общини в селах, селищах, невеличких містечках, то там, звичайно, відбуваються і часткові конфлікти з використанням цих стереотипів, про які ми з вами говоримо, з певним відторгненням, з представленням цієї спільноти переселенців як таких, «що втекли» і «нічого не хочуть робити», «не хочуть працювати, отримують якісь субсидії і живуть на них». Є такі певні шаблонні бачення теж, хоча насправді такі особи перебувають у подвійно вразливому становищі, у них немає постійного місця проживання. Зараз вони не можуть повернутися, якщо відбуваються бойові дії або ж зруйноване майно.
Відповідно, вже є жертвами. Ці втрати не компенсовані належним чином державою і ми розуміємо, що складно».
Альона Нестеренко: Олено, розкажи, які тобі фейки траплялися, чи траплялися ті, про які сказав пан Олександр? Чи бачила ти щось такого штибу не лише у телеграмі, «нашому улюбленому» в лапках, а й у медіа?
Олена Чуранова: Отут, власне, з темою переселенців насправді дуже не те, що цікаво, а тривожно те, що здебільшого посилюють оці стереотипи, оцю стигматизацію навіть не російські медіа, — звісно, росіяни над цим активно працюють, щоб нас розділити, — але також тут важливу роль відіграють і різні публічні люди, і наші чиновники, і журналісти.
Так як я в Моглянці викладаю журналістську етику, то, наприклад, коли ми говорили про етичне висвітлення у медіа різних вразливих груп, студенти мали просто шукати різні новини в українських медіа про переселенців. І те, що вони знаходили, це, звичайно, історії успіху — вони є, але також переважають різні вказування на статус людини, там, де цього не має бути.
Наприклад, я просто загулила саме зараз, і нещодавні новини, як вони звучать там. Заголовок: «Вкрав велосипеди, аби нажитися, але продав один із них мінімум вп’ятеро дешевше, переселенцю з Маріуполя винесли вирок«. Нащо тут це вказувати?
Або «Рік умовного терміну отримала переселенка з Донецька за те, що заклала у ломбард шкільні планшети своїх дітей».
І, на жаль, оцю мову ворожнечі в даному випадку роблять самі наші медіа, щоб зібрати лайки, щоб більше людей перейшло в коментарі, але, з одного боку, у погоні за цими охопленнями, вони роблять дуже велику страшну справу, посилюючи ці всі стереотипи, посилюючи стигматизацію цих людей в суспільстві.
Тому що ми просто логічно розуміємо, що вказати в якомусь звичайному злочині статус переселенця, це абсолютно не має значення. Ці самі злочини здійснюють кияни, харків’яни, неважливо абсолютно хто. І те, що там людина кудись виїхала заради безпеки, це ніяк не впливає на те, що вона скоїла злочин.
Альона Нестеренко: Платформа «Осавул«, яка проаналізувала дані з соцмереж, зокрема, це Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, Тік-Ток, Ютьюб, і також веб-джерела, представлені у першу чергу новинними порталами. Вони проводили дослідження з 1 грудня 25-го року по 4 січня 26-го, і географія цього дослідження була наступна. Дніпропетровська область, Харківська, Запорізька, також Донеччина, Сумщина, Чернігівщина, Херсонщина, Миколаївщина та Одеська область.
І що ж вони, власне, знайшли в результаті цього дослідження? Вони виокремили основну критику внутрішньо переміщених осіб за сімома категоріями. Вони були ключовими. Це «утриманство», так зване, «асоціальна поведінка», «невдячність», «ухилянство», «мовна критика», «проросійськість» та «колабораціонізм».
І про так зване «утриманство». Тобто я так розумію, що тут маніпулюється інформація, що внутрішньо переміщені особи отримують певні виплати. І в контексті аналізу пишуть такі приклади, коли розганялося, що деякі пенсіонери та переселенці «зажерлися» від допомоги і вказували, що «сидіти на виплатах ВПО вигідно».
Це, звісно, абсолютно абсурдно і беземпатійно, а також наводилися такі слова, як нібито «вони спричиняють конфлікти», «позиціонують себе, як такі, кому усі винні».
Я тут додам, що я це помічала і з тим, як Росія намагалася нас дискредитувати за кордоном, коли говорили, що «українські біженці поводяться так, ніби їм всі винні». Але тут же варто розуміти, що люди усі різні і всі, хто лишилися в Україні, не ідеальні, і ті, хто поїхали, не ідеальні.
І тут абсолютно жодного значення немає, яка ця група, чи це група людей із досвідом переміщення, чи ні.
І дуже важливо в цьому випадку пам’ятати, що якісь такі коментарі, які показуються в соцмережах і розганяються, що не завжди їх розганяють саме українці. І про це не слід забувати також.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!