Валентина Троян: Де ви працювали, чим займалися, коли почалася війна?
Ілля Єфремов: На кондитерській фабриці, звичайний робітник. Коли почався Майдан, у нас у Луганську біля пам’ятника Шевченку також збиралися люди. Вони були різні: і з партій, і пересічні громадяни.
Валентина Троян: Ви часто виходили на Євромайдан?
Ілля Єфремов: Спочатку він був у вихідні. А потім молодь почала виходити на годину кожного дня. Міліція була присутня.
Валентина Троян: Ви вbступали чи були як слухач?
Ілля Єфремов: Скажімо так, я був у службі безпеки Майдану.
Валентина Троян: Коли ви помітили присутність росіян?
Ілля Єфремов: Думаю, це був квітень, після захоплення СБУ. Біля машінституту стояли автобуси із Бєлгородськими номерами. Ми дізналися, що всі квартири по Луганську були заброньовані. Це було більше на східних кварталах.
Валентина Троян: Коли ви і ваші однодумці зрозуміли, що у місті стає небезпечно?
Ілля Єфремов: Останній Євромайдан був 27 чи 28 квітня. Ми пішли на стадіон. Тоді грала «Зоря»-Львів чи «Зоря»-Карпати. Тоді ж був наш останній Євромайдан. Наступного дня Тимура Юлдашева (спортсмен, доброволець — ред.) взяли у полон. Тоді ми зрозуміли, що стало небезпечно. Наші прізвища вже були у сєпарських групах. Вони нас вишукували та виловлювали.
Валентина Троян: Які події передували полону? Вас хтось попереджав, що може статися таке?
Ілля Єфремов: Звичайно, попереджали. Казали, що треба виїжджати. Багатьох виловлювали по домах. Ще до мене багато хлопців потрапляли «на підвал». Деякі мої знайомі вже були на підвалі. Моє прізвище вже було на блокпостах і деякі знайомі сепаратисти мені про це казали. Звичайно, попереджали, але тоді вже таке творилося: і вбивали, і розстрілювали.
Валентина Троян: Якого числа до вас прийшли?
Ілля Єфремов: Із 23 на 24 травня (2014 року — ред.) я був вдома. Година десята вечора. Прийшли з автоматами. Вдома була дитина, вдома була дружина. Один наставив зброю на дружину і, коли став біля дитини… Я їх, може б, і розкидав, але ризикувати, коли на твою сім’ю наставлена зброя, — сильно не поризикуєш. Наставили автомат, а у самих руки трусилися. Мабуть, ще самі були невпевнені. Я сказав: «Здаюся, тільки сім’ю не чіпайте». Вивели, посадили у машину, відвезли на блокпост. Мені там носа зламали, трохи постріляли над головою, а потім відвезли до захопленого управління СБУ.
Валентина Троян: Ви знали когось із цих людей?
Ілля Єфремов: Так. Одного з них вже немає у живих — підірвався на машині, а інші – живі. Один із них втік до Росії, просидів там пів року, а потім повернувся. А інших вже повиганяли звідти — ходять по будівництвах шабашать.
Валентина Троян: Які були ваші думки, коли вас привезли до СБУ?
Ілля Єфремов: Я запропонував викуп, хоча руки були у наручниках, голова замотана. Вони спитали, скільки хочу дати грошей. Я сказав, що 5000 гривень. А вони сказали, що вони за ідею і за гроші не продаються. Мабуть, треба було більше запропонувати, але на той момент я не міг. Потім вони дізналися, що я відношусь до однієї націоналістичної організації. До того ж за мною приїхав мій знайомий, який відносився до силового відомства і його також взяли у полон.
Валентина Троян: Що вам закидали, у чому звинувачували?
Ілля Єфремов: Шпигунство, замах на Болотова (Валерій Болотов, перший ватажок бойовиків «ЛНР» — ред.). Весь цей час били.
Валентина Троян: Якими були умови у тих приміщеннях, де вас тримали?
Ілля Єфремов: Рівно місяць я був у кайданках, в одній спідній білизні. Це перший поверх СБУ. Там були прибиральниці. Там сидів «Сєпар», «Циган» і мене туди ж. Потім туди ж кинули ще одного з луганського Євромайдану. Але його родина викупила через день чи два.
Які були умови? Спали на підлозі. Був чайник, вода — з батареї. Годували нас раз у три-чотири дні. Бувало, що і 5 днів нічого не їли. Там же і опорожнялися. Приміщення невелике — приблизно три на три.
Читайте також: Я думав, це мій останній день — експолонений про момент, коли росіяни здали його бойовикам «ДНР»
Через місяць мене з «Циганом» перевели в тир. Нас там годували раз на день і там з мене вже зняли кайданки. Співкамерники хоч якийсь брудний одяг мені дали. Але так само на повітря не випускали, митися не дозволяли.
Валентина Троян: Ви сильно схудли за час у полоні?
Ілля Єфремов: Так, бо, самі розумієте, нерви. Думаю, кілограмів 12-15 скинув.
Валентина Троян: Ви коли потрапили у полон, бачили Валерія Болотова?
Ілля Єфремов: Не бачив, але до Болотова приходили деякі знайомі сепаратисти і, як мені розповіли, коли я був на волі, греко-католицький священик зв’язався із Московський патріархатом, а потім і деякі люди зі структур. І, коли знайомий сепаратист до Болотова підійшов, той спитав, хто я такий, що за нього просить церква, люди зі структур, а тепер ще й сепаратисти.
Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS