«Я думав, що нас одразу розстріляють, бо ми були сакральним символом» — Ігор Михайлишин
Наш герой — Ігор Михайлишин, відомий за позивним «Піаніст». Після Майдану і початку окупації Криму молодий юрист пішов на війну добровольцем, воював у складі батальйону «Донбас». Звільняв Попасну і Лисичанськ. У полон, де пробув 120 днів, потрапив у червні 2014 року, під час виходу з Іловайську.
Сторінка Ігора Михайлишина
Там з Ігорем трапився символічний епізод, який, за його словами вплинув на майбутню долю: як фільмі «Піаніст» Романа Поланські, Ігор грав твір Шопена охоронцю. Зараз Піаніст здобуває професійну музичну освіту в Київському інституті музики імені Глієра. Про війну та полон Ігор Михайлишин написав дві книги: «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас» та «Фуга 119». Про символізм війни, боротьбу добра і зла, умови розвитку та перемоги — у нашій розмові.
Юрист за освітою, на той час піаніст-аматор Ігор Михайлишин, пройшовши весь Майдан, вирішив йти на війну і став добровольцем батальйону «Донбас». Після навчального табору став гранотометником і служив у гранатометному взводі під командуванням «Лермонтова» (офіцер батальйону «Донбас» Михайло Ніколов — ред.).
Брали участь в боях за Попасну, Лисичанськ, Мар’їнку, Іловайськ.
«Наш взвод був дуже згуртований, ми ніколи не впадали у відчаї», — згадує Ігор.
У полон він потрапив під час виходу з Іловайську. Ігор не зміг відходити раніше, оскільки командира його гранатометного розрахунку і напарника поранило, а він не міг їх кинути.
«Довелося капітулювати. Росіяни обіцяли передати нас «Червоному Хресту», проте, звісно, обіцянку не виконали, відділили окремо «Донбас» від усіх інших батальйонів. Поранених і жінок віддали, а нас, 108 чоловік, забрали в Донецьк сепаратистам. Так почався полон», — каже Піаніст.
«Я думав, що нас одразу розстріляють, бо ми були таким сакральним символом. Ми були готові до цього, хто зміг, написав рідним. Те, що нас не розстріляють вже до вечора наступного дня, коли нагадували нас гречкою з камінням», — згадує Ігор Михайлишин.
Він пробув у полоні 120 днів, а обіцяли обміняти — 5 разів:
«Тоді я зрозумів і пишу про це у книзі «Фуга 911», що надія є зрадливим почуттям у полоні. Вона бере на себе багато емоцій, які не виправдовуються. Ти чекаєш, сподіваєшся, нічого не відбувається, – і ти виснажений, тобі вже все байдуже.
Але у полоні всі полонені намагалися підтримувати один одного, каже Ігор:
«Наприклад, коли боєць приходив або його заносили чорного з допиту, бо побитий, ми всі до нього підходили і розповідали якісь жарти, навіть над тими побоями його намагалися жартувати, і він теж крізь сльози разом з нами сміявся».
Ідея написання книги народилася у Ігоря Михайлишина саме у полоні, він уклав з другом парі, що зробить це на волі. Наразі Ігор написав вже дві книги:
«Танець смерті» — це твір Ліста, який для Ігоря символізує війну, боротьбу добра і зла, якій немає кінця. Це книга здебільшого про бойові дії, Іловайськ.
А «Фуга 119» — саме про полон. «Вона незвична тим, що для її написання я обрав структуру музичного твору. Фуга — це поліфонічний, багатоголосний твір, і книжка забезпечує таку багатоголосність, адже нас було більше сотні у полоні».
У планах Ігоря Михайлишина — написати третю книгу — на цей раз про події на Майдані.
Повну версію розмови слухайте у доданому аудіофайлі
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
За підтримки
Повернись живим
Матеріал підготовлено ІА «Повернись живим» в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.
