Головна героїня півроку тренувалася у спортзалі, аби вжитися у роль — режисер фільму «Із зав’язаними очима»

4 грудня у Кінотеатр «Жовтень» відбулася київська прем‘єра фільму «Із зав‘язаними очима» режисера Тараса Дроня

Ведучі

Анастасія Горпінченко

Головна героїня півроку тренувалася у спортзалі, аби вжитися у роль — режисер фільму «Із зав’язаними очима»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/12/hr-po_subotah-2021-12-04_dron.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/12/hr-po_subotah-2021-12-04_dron.mp3
Головна героїня півроку тренувалася у спортзалі, аби вжитися у роль — режисер фільму «Із зав’язаними очима»
0:00
/
0:00

За кордоном прем‘єра стрічки відбулась у Варшаві. Перший показ в Україні пройшов на Одеському міжнародному кінофестивалі влітку цього року. Загалом «Із зав‘язаними очима» брав участь у 20 фестивалях. Картину вже відзначили нагородами в Німеччині, Індії, Бразилії та  Іспанії.


Довідка: Головна героїня Юлія займається спортом із дитинства. Вона — бійчиня ММА, яка з легкістю відправляє суперниць у нокаут та не знає іншого життя. Але сильне психологічне потрясіння спонукає Юлію передивитись свої погляди та почати пошук щастя за межами боксерського рингу. Чи зможе жінка покинути світ спорту, коли минуле знов та знов викликає її на складний бій?


Деталі про фільм обговорили із режисером фільму Тарасом Дронем.

Анастасія Горпінченко: Наскільки багато в стрічці війни і чи були за кордоном запитання від глядачів в контексті війни на Донбасі?

Тарас Дронь: У фільмі взагалі війна закінчилася і Донбас повернувся в Україну, і це той лейтмотив, який проходить фільмом. Головна героїня проходить той шлях і відпускає травму, те, з чим вона весь ільм бореться. Тому саме війни як такої немає, просто працює на персонажі — ми до останнього хочемо вірити, що війна закінчиться і ми віримо, що вона врешті закінчиться.

Анастасія Горпінченко: Яка історія стає переломною для головної героїні фільму?

Тарас Дронь: Фільм про те, чи можна пережити травму, коли ти втрачаєш когось близького. Хоча це кіно позитивне, у певному сенсі — рецепт, як можна пережити як можна йти далі і про те, що не треба себе нищити. Люди, які йдуть від нас, йдуть не для того, щоб ми тут вмирали і були нещасними. Це дуже підсвідоме відчуття, з яким один на один не вийдеш на ринг, і з ним не поборешся.

Анастасія Горпінченко: В одному з інтерв’ю ви говорили, що на одному з показів навіть подумали, що Марина Кошкіна, яка грає головну роль, спортсменка, а не акторка. Чому так сталося? Яким був процес підготовки її до ролі?

Тарас Дронь: Дуже часто і журі, і глядачі вважають, що це спортсменка, яка стала акторкою. Це завдяки наполегливості і роботі Марини. Ми півроку готувалися: це кожен день зал, це постановка боїв, відпрацювання на собі таких речей, які важко контролювати, починаючи від погляду, рухів, ходи тощо. Потім ця робота втілилися на екрані і не було жодних кадрів, які б робилися з дублерами, вона всі трюки виконала сама, як би не було інколи боляче чи холодно. Я вважаю, що все вдалося, і Марина вже юна зірка українського кіно.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису