Психологічна підтримка замість іграшки: як волонтери підтримують дітей з Донбасу?

Нам пояснив співзасновник фонду «Голоси дітей» Азад Сафаров, розповівши про проєкт «мобільні психологи» для дітей Донбасу.

Азад Сафаров: У проєкті «мобільні психологи» працюють два психологи, які допомагають десь 12-13-ьом дітям. Ці діти час від час міняються, тому що наші мобільні психологи працюють в інтернатах, куди діти приходять, а потім йдуть далі. Ми намагаємося орієнтуватися не на кількість, а на якість. Тобто якщо ми беремося надати психологічну допомогу дитині, ми намагаємося зробити так, щоб це була якісна допомога, щоб вона була до якоїсь певної стадії, коли ми бачимо, що це якимось чином допомогло дитині. Наприклад, наш психолог із однією дитиною може займатися і півроку, і навіть більше, в залежності від того, який є прогрес, і в залежності від ситуації, в якій перебуває дитина. Частіше за все, це діти зі складних родин, з родин, де батьки вживають алкоголь або наркотики.

Коли ми починали цей проєкт, ми думали — яким чином ми зможемо дітей заохотити переходити до психологів. Тому що спочатку діти так оберігалися, боялися, думали, що на них кричатимуть, якщо вони щось не так казатимуть, але після того, як вони почали займатися, то вже самі приходили на заняття, а за ними приходили самі і інші діти. Це дуже приємно, ми не очікували, що діти самі будуть приходити.

Анастасія Горпінченко: Часто дуже стереотипно сприймається робота з психологом. Чи можете ви сказати з власного досвіду, що за час роботи цього проєкту якось змінюється ставлення тих же вихователів, тих же батьків до цієї роботи? Що ви вирішили позайматися з дитиною не тому, що вона неврівноважена, а тому що вона потребує певної психологічної підтримки?

Азад Сафаров: Так, є дуже разючий прогрес у цьому сприйнятті. Коли ми знімали фільм в одному з притулків, ми домовилися з нашими закордонними партнерами, з іншими організаціями, що туди приходитимуть психологи  і також працюватимуть з вихователями. Адже ці вихователі, звичайно, добрі, гарні, розумні, але вони 20 років попрацювали в цій системі, де щодня зіштовхуються з емоційним виснаженням. Коли вони чують історії цих дітей, коли вони бачать, як батьки п’яні приходять до дитини, коли вони чують, як дитина дзвонить матері, а та каже, щоб дитина залишила її в спокої. Отже, ми попросили наших партнерів надати психологічну допомогу вихователям. Спочатку вихователі казали, що не будуть брати учать у цьому в жодному разі. Але після першого заняття вони всі плакали. А потім записувалися в чергу на індивідуальні заняття. Деякі з виховательок досі хочуть продовжувати ці зустрічі з психологами. Тобто ця допомога потрібна і дітям, і дорослим, які працюють з цими дітьми.

Розуміння того, що психологічна допомога потрібна, слід просувати в нашій країні. Зазвичай ми думаємо: як допомогти дитині з інтернату? Наприклад, я куплю подарунок і відправлю йому на День святого Миколая. Це добре і я розумію шляхетні наміри людей, тому що вони думають, що там дитина одна, самотня і їй потрібно допомогти. Але часто, коли засипають цих дітей подарунками у притулках, це не дуже правильно виховує дитину. Дитина думає, що їй всі винні, і все життя вона буде очікувати, що їй хтось щось має принести. З часом ці подарунки знецінюються, адже вони знають, що на кожні свята їм будуть приносити багато подарунків. Нам потрібно пояснювати людям, що психологічна допомога — це найкращий подарунок для цих дітей. Тому що ми не просто даємо їм ляльку, з якою вона побавиться і забуде, а ми їй даємо шанс виплеснути свої емоції, свої травми, попрацювати над цим, і в подальшому не повторювати модель своїх батьків.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS