Бездіяльність міліції Києва призвела до загибелі людини, — Європейський суд

Син Людмили Стабровської Микола зник у липні 2006 року. Вона одразу звернулася до міліції із заявою, але її сина знайти не вдалося. У березні 2007 року їй прийшло повідомлення з міліції про посмертний знімок її сина. Виявилося, що його знайшли у день зникнення з численними тілесними ушкодженнями нібито від падіння з висоти, через тиждень Микола помер.

Пізніше з’ясувалося, що травмованого Миколу знайшов лікар, якого викликали на місце події. Нібито зі слів невідомої дівчини Рити, яка перебувала там, прізвище Миколи помилково записали як «Добровський», а не «Стабровський». Через два місяці його поховали як безпритульного, так і не знайшовши його родичів. Людмила Стабровська не вірить в офіційну версію самогубства.

Людмила Стабровська: «Я гадаю, що там було вбивство. І що міліція до цього причетна. Тільки так я можу якось пояснити те, що мені майже вісім місяців довелося шукати мою дитину, яка тиждень лежала у лікарні. І потім — ще більше, ніж півмісяця, — його тіло лежало у міському морзі, куди я дзвонила неодноразово. Але мені так і не сказали, що він дійсно там був. І його поховали — що найстрашніше для мене, — поховали, як бомжа».

У версію самогубства не вірить і адвокат Людмили Стабровської Олег Левицький.

Олег Левицький: «Версія самогубства виглядає зовсім недостовірною, оскільки висота падіння складає п’ять метрів». Місцева прокуратура десятки разів відмовляла у порушенні кримінальної справи щодо цього випадку, хоча були опитані свідки.

Пізніше з’ясувалося, що лікар правильно записав прізвище її сина, і це було відомо міліції, бо було зафіксовано у відповідних документах. Це викликало ще більше занепокоєння Людмили Стабровської, і вона роками не припиняла пошуки правди.

Олег Левицький: «Відчаявшися після декількох років ходіння по кабінетах міліції та прокуратури, мати Миколи Стабровського врешті завітала до громадської приймальні Української гельсінської спілки з прав людини. Ми оскаржували постанову прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи. Є обов’язок держави — забезпечити ефективне розслідування кожному факту насильницької смерті людини на її території. І оскільки в перші хвилини, години і дні правоохоронні органи нічого не робили.

Вони навіть не спромоглися допитати очевидця смертельного травмування. Те, що вчинила українська держава в особі бездіяльності правоохоронних органів, офіційною мовою називається «недбалість». Назвати її злочинною — це нічого не сказати. Це якась непрофесійність, недбалість, байдужість. Наші зусилля призвели до того, що ми, платники податків цієї країни, заплатимо за те єдине, чого не зробили правоохоронні органи. Держава визнана Європейським судом винною у порушенні права на життя Стабровського Миколи Ігоревича. І присуджено до сплати справедливого відшкодування матері загиблого у розмірі 12 тисяч євро».

«Громадське радіо» звернулося до Національної поліції, Генеральної прокуратури, прокуратури Подільського району Києва, Міністерства юстиції. Питання було одне: «Яким чином були покарані винні в цій трагедії співробітники прокуратури та міліції?» Відповідь поки що ми отримали тільки від прокуратури.

«Перевірку доводів, викладених у скарзі, необхідно провести згідно з вимогами чинного законодавства. При встановленні порушень, вжити заходів реагування», — відповіла начальниця відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Генпрокуратури Олена Менделенко.

Судячи з відповіді відомства, є вірогідність, що за попередні десять років ніяких порушень в діях міліції та прокуратури українською владою встановлено не було.

Олег Шинкаренко, програма «Права людини» для «Громадського радіо»