Розповідають Юлія Сєдая, координаторка проекту «Жінки – це 50% успіху України» та Олена Малахова експертка гендерного інформаційно-аналітичного центру «Крона».
— Чому ми маємо говорити про дискримінацію чоловіків?
Юлія Сєдая: Проблема дискриминации существует на всех уровнях, и мужская дискриминация существует, в том числе. Связанная она со стереотипами патриархального общества, в котором до сих пор жила и продолжает существовать Украина. Проблема мужской дискриминации настолько актуальна, как и женской.
Олена Малахова: Коли говорять про дискримінацію жінок, одразу виникає питання: чи є дискримінація чоловіків, бо це половина людства. По-друге, про це варто говорити, бо будь-яка дискримінація є складовою підвалини патріархату і шкідлива для всього суспільства.
— Чим відрізняється дискримінація чоловіків від дискримінації жінок?
Олена Малахова: Якщо глибше розібратися у механізмах, то це є не дискримінація, а плата за привілеї, які патріархат надає чоловікам. Якщо жінки є дискримінованою групою у суспільстві і їх дискримінує група чоловіків, то чоловіків дискримінує не група жінок, а саме чоловіки. Ця дискримінація ієрархічно побудована: чоловіки дискримінують інших чоловіків.
Чи можна вважати дискримінацією чоловіків той факт, що при розлученні дітей в більшості випадків віддають матері, а не батьку?
Олена Малахова: Патріархат влаштований так, що тільки жінка по природньому має піклуватися про дітей. Тому суд в більшості випадків віддає дитину саме матері, стереотипно вважаючи, що для жінки природньо піклуватися про дитину.
Часто чоловіки самі погоджуються з рішенням суду. Бувають випадки, коли чоловік забирає дитину з якихось причин, тоді у 99% нею опікується його мати, бабуся дитини. Суспільство так виховує чоловіків, що піклування за дітьми не для них, а для жінок.
Оскільки чоловіки – це привілейована група, яка дискриміную жінок, вона отримує більше ресурсів: більше часу, свободи. Разом з привілеями чоловіки отримують наслідки патріархату.
— Тобто нам потрібно змінювати суспільний устрій?
Олена Малахова: Нам важливо показати, що від такого патріархатного ладу, де людей залежно від статі розкладають на два “види” і накреслюють їм якусь життєву траєкторію, страждають усі. Сьогодні гендерні стереотипи почали руйнуватися. Все більше батьків залучені до так званого “відповідального батьківства”. Для них не соромно взяти лікарняний, коли дитина хворіє, піти в декретну відпустку. Хоча в Україні це робить тільки 2% чоловіків, але зрушення є. Це все показує те, що потріархальний світоустрій віджив своє. Він є шкідливим у сучасному суспільстві.
— Розкажіть про конкретні випадки дискримінації чоловіків?
Олена Малахова: Про дискримінацію чоловіків ми говоримо, наприклад, коли в оголошенні вказуються конкретні вимоги до кандидата на посаду. Такі оголошення є дискримінацією за статтю як жінок, так і чоловіків.
— Чи можна вважати дискримінацією чоловіків той факт, що у сильної статі пенсійний вік вищий, ніж у жінок?
Олена Малахова: Потрібно дивитися глибше. Відомо, що зарплата у більшості вища, ніж пенсія, тому чоловіки на 5 років більше мають доступ до ресурсу. Якщо залучити психологічний аспект, то в європейських країнах вихід людини на пенсію радість. Для наших пенсіонерів та пенсіонерок – це стрес. Людина в більшості вважає, що її життя закінчилось. Тому жінки вважають себе на 5 років раніше викинутими із життя. Статистика показує, що нажаль, саме після виходу на пенсію найвищий пік смертності жінок.
— Часто у якості прикладу порушення прав чоловіків наводять приниження чи утиски жінкою-босом чоловіка на роботі. Чи є це дискримінацією чоловіків?
Олена Малахова: Тут є факт дискримінації, але він не за гендерною ознакою. Дискримінація тут швидше всього відбувається за ієрархією. Жінка дискримінує чоловіка, як підлеглого. Тут знову присутня плата за привілеї, адже у нас стереотипно вважається, що чоловік у суспільстві має бути зверху, керувати. Якщо ж чоловіком управляє жінка, то він не чоловік. Апеляція до цих речей ще раз підтверджує, що це негативний наслідок патріархату.
— Який устрій ідеально підходить для сучасного суспільства? Яке суспільство ми маємо будувати, щоб всім було добре?
Юлія Сєдая: Еслы мы говорым о мужчынах, то нужно говорыть о воспытании. Прежде всего нужно абстрагироваться от того стандартного набора качеств, который приписывается мальчикам и мужчинам. В 1959 году американские ученые провели исследование, в котором попросили охарактеризовать мужчину. Люди, которые описывали типичного мужчину употребляли такие слова, как агресивный, предприимчевый, доминирующий, независимый, скрывающий эмоции, легко принимает решения. Это же исследование повторилось в 1999 и в 2002 годах и картинка практически не изменилась.
Стеретипы по прежнему доминируют. Мальчикам нельзя плакать, проявлять заботу, мальчиков нельзя жалеть и потом появляются проблемы уже в зросло жизни.
Всеобщее взаимное уважение, которое должно лежать в основе любых взаимоотношений, дает освобождение от дискриминации и от платы за привилегии, потому что у нас равные возможности по формированию семьи, достижению материальных благ.
Олена Малахова: Щоб досягти рівності у суспільстві, нам треба ще розібратися з проміжним кроком. На сьогодні нам потрібно вирівняти цю викривлену ситуацію. Ми багато працюємо зі школами, дитячими садочками, здійснюємо антидискримінаційну експертизу шкільних підручників, які з вересня потраплять у школи для 8 класів. Перш ніж виховувати всіх дітей незалежно від статі, нам потрібно вирівняти цей дизбаланс.
Матеріал створено за підтримки Фонду ім. Генріха Бьолля