Громадське радіо
Згідно статистики, яку називали зі сцени форуму, українські жінки отримують зарплатню на третину меншу, ніж чоловіки.
Майже півтисячі учасниць та учасників взяли участь у Першому міжнародному гендерному форумі. Серед гостей – народні депутатки, жінки-політики і перша леді країни. Захід проходив в два етапи: пленарне засідання і спілкування в панельних дискусіях. За свіжими цифрами та фактами на форум прийшла і Наталія Яковлева. Вона часто буває за кордоном, тому володіти даними для підтримки іміджу України їй необхідно. Наталія багато років працює в бізнесі, але все одно відчуває гендерну нерівність.
Наталія Яковлева, представниця проекту «Team Europe», директорка рекрутингового агентства
«У бізнесі, я звичайно, це відчуваю, але я не можу сказати, що мене це особливо хвилює. Це шкодить в іншому сенсі: за контракти, які зазвичай підписує жінка, просто платять менше. І тут суттєва різниця. І я навіть це бачу по базовому бізнесу, з рекрутингу, персоналу «прекрасної статі» платять менше, ніж персоналу «сильної статі». Різниця суттєва – 30-40% в Харкові».
Дотримання гендерного паритету принесе країні економічне зростання, впевнена перша леді країни Марина Порошенко. Серед першочергових завдань вона назвала боротьбу з гендерними стереотипами. Під час панельних дискусій деякі міфи вдалось розвіяти, розповідає представниця районного осередку однієї з політичних партій Наталія Тіщенко.
«Очень интересно были развеяны стереотипы, когда говорили, что в древние времена женщина сидела дома как хранительница домашнего очага, а мужчины убивали мамонтов. На самом деле нет. Еще на наскальных рисунках видно, что кто посильнее, шел убивать, а кто больнее – хранили очаг. На данный момент в обществе существует стереотип, что гендерное равенство – это или «все в шахты!», или «все ногти красить!». На самом деле, гендерное равенство это, как для меня, это взаимодействие, и уважение личности как женщины, так и мужчины. Если я хочу на курсы трактористов в село Поповку, то поеду, а если я хочу рожать детей и нянчить, то буду нянчить и меня никто не упрекнет».
Не по привілеї та преференції, а за відстоюванням рівних можливостей на форум прийшла й громадська діячка Світлана Резван.
«Якщо жінка-керівник отримує на 50% менше за чоловіків, на тій же посаді, то це нерівні можливості. Нас так виховали, ми так звикли і багатьох речей не помічаємо. Якщо взяти підручник історії, козацький період, ви не побачите там жінки. Вона там не присутня взагалі. Раніше я не замислювалася, а тепер побачила і зрозуміла, чому так? І ми звикаємо до цієї ситуації, що жінки там немає. А потім ми дивуємося, чому такий дисбаланс?».
Про існуючу монополію у керівних посадах у вишах розповідає учасник форуму доктор юридичних наук Василь Россіхін.
«Я сам є керівником учбових закладів і спостерігаю ситуацію, коли Харків студентська столиця і має лише три очільниці ВНЗ – жінки. З рівня заступника декана чи завідувача кафедрою більшість посад займаються чоловіками, при цьому чернечу роботу і поточну виконують жінки, які мають таку ж компетенцію, як і деякі чоловіки».
Також на форумі підіймались питання домашнього насильства, інтеграції в громади внутрішньо переміщених осіб та повернення до повноцінного життя учасників АТО.
«Чому у нас досі замовчується домашнє насильство? 150 тисяч потерпають з інвалідністю, 3 млн дітей є свідками і жертвами насильства. Ситуація зубожіння, яка відбулась з військовою агресією привела до трудової міграції за кордон, часто нелегальної, людей вербують, ми маємо приклади жертв торгівлі людьми, експлуатації торгової і сексуальної експлуатації. Хто захистить цих жінок? Чи думаємо ми про 4 мільйона жінок і дітей за кордоном? Чи потрібно ратифікувати Стамбульську конвенцію, яка дасть захист як в домашньому насильстві, так і жінок в цілому?», – зазначила Народна депутатка України, ініціаторка проведення Гендерного форуму Ірина Луценко.
Сьогодні держава не може вчасно і якісно реагувати на домашнє насильство, принаймні тому, що в нашому законодавстві існують положення лише щодо сімейного насильства. Змінити ситуацію в кращий бік зможе ратифікація Стамбульської конвенції та імплементація міжнародних стандартів в українське законодавство. І робити це треба терміново, вважає Уповноважений з прав людини Верховної Ради Валерія Лутковська.
В окрему дискусію на форумі було винесене гендерне питання під час збройного конфлікту. Він загострив проблеми и поглибив кризу в усіх сферах в країні. Збільшилась кількість насильств, зокрема в прифронтовій зоні. За даними Фонду народонаселення 19 тисяч жінок минулого року стали жертвами насильства. Боротися з цим явищем можна лише в два способи: інформаційно і законодавчо. По-перше, треба більше відкритості до цієї проблематики і підтримки жертви. Чим більше говорити про випадки насильства та про покарання порушника за скоєний злочин, тим менше буде цих випадків, – вважає Представник Уповноваженого з питань гендерної рівності Аксана Філіпішина.
«Це питання невідворотності відповідальності за злочини в умовах збройного конфлікту і пов’язаних зі збройним конфліктом. Це має бути однозначно, на мій погляд, обтяжуюча обставина і це потребування кримінального кодексу, тому що він сьогодні не враховує насильство, пов’язане зі збройним конфліктом. Впевнена, що сьогодні в парламенті є рушійна сила, яка підхопить ці ініціативи і просуне, і я впевнена, що з цього питання не буде розбіжностей на відміну від Стамбульської конвенції».
Не всі проблеми, на думку деяких учасників, підіймались впродовж форуму. Громадська активістка Анна Шаригіна розчарувалась заходом. Вона вважає, що недостатньо говорити лише про представництва жінок у владі чи армії і зазначає, про що взагалі не згадували.
«Проблеми жінок, залучених до проституції на території військових дій і в «сірій зоні», і дівчаток, залучених в проституцію. Таких фактів досить багато для того, щоб про них говорити. І безкарність військових в цьому випадку, як героїв і патріотів. І більш того, як одна сьогодні сказала, що жінки самі пробачать, їм потрібно дітей годувати, звичайно, вони приходять і кажуть: «Все, що у мене є, за тушонку» … Друге питання, яке не було підняте і взагалі не обговорювалося ніяк, це питання трансгендерних людей і питання людей з гендерними варіаціями. Людей, у яких різний зовнішній вигляд і паспорт за статтю різний. І вони змушені перебувати в зоні бойових дій, тому що їх не пропустять з таким паспортом».
Ці питання розглядатимуться на подібному форумі в Києві, адже організатори анонсують його проведення. Також губернатор Харківщини Юлія Світлична висловила пропозицію щодо створення єдиного всеукраїнського аналітичного центру для громадськості та влади. В планах центр має містити загальну інформацію з гендерної тематики, і кожен громадський діяч чи політик міг би залишати пропозиції щодо цієї проблематики.
Світлана Гуренко, Харків
За підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні