Ірина Суслова: «Закон про захист ЛГБТ не на часі»

Комісія по боротьбі із расизмом та нетерпимістю Ради Європи (ЄКРН) рекомендує Україні запровадити кримінальну відповідальність за порушення прав громадян через їхню сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. Зокрема ЄКРН рекомендує додати сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність до частин першої та другої статті 161 Кримінального кодексу (Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії), а також до частин першої та третьої статті 61 у якості обтяжуючих обставин за злочини. ЄКРН проконтролює виконання цієї рекомендації через два роки.

Якщо пригадати напад на учасників Фестивалю рівності, який відбувся 30 вересня у Запоріжжі, то стає цілком зрозумілою така рекомендація Ради Європи, адже українське законодавство є ще доволі недосконалим.

“Стаття 161 Кримінального Кодексу передбачає такі ознаки як расова, національна приналежність, релігійні переконання і низку інших ознак, – каже піар-менеджер Запорізького обласного благодійного фонду “Гендер Зед” Дмитро Калінін, – Але вона не передбачає сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність. Можливо, коли цей кодекс створювався, це ще не було актуальним питанням в українському суспільстві. Але зараз ми бачимо, що відбуваються такі напади. І вони відбуваються не просто тому, що хтось вирішив вчинити хуліганство, але вони яскраво демонструють ненависть до певної соціальної групи. І тому досить нормально, що у всьому цивілізованому світі такі злочини є більш караними, аніж ті, які вчиняються без мотивів ненависті, бо вони становлять більшу загрозу”.

Із січня по липень 2017 року Центр «Наш світ» задокументував 117 випадків інцидентів і злочинів на ґрунті гомофобії та трансфобії, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ.

ЛГБТ-Центр “Наш Світ” моніторить ситуацію із злочинами на ґрунті ненависті в Україні вже майже 15 років. Із січня по липень 2017 року Центр «Наш світ» задокументував 117 випадків інцидентів і злочинів на ґрунті гомофобії та трансфобії, дискримінації та інших порушень прав ЛГБТ. Найбільше таких випадків було у Києві – 31, Харкові – 19, Дніпрі – 13, Запоріжжі – 9 та Одесі – 8. Головним чином всі порушення складаються з образ, погроз, приниження та фізичного насильства різної ступені тяжкості. Крім того за цей самий період було зафіксовано 17 випадків порушень прав ЛГБТ з боку правоохоронних органів.

“Хоча в Україні щороку скоюють величезну кількість злочинів проти гомосексуалів, у Карному кодексі досі не передбачена відповідальність за такою ознакою, каже експерт Правозахисного ЛГБТ-Центру “Наш мир” Олександр Зінченков, – А у всіх розвинених європейських країнах така відповідальність посилена”.

На думку експерта, кількість таких злочинів постійно збільшується, але на це впливає також розширення моніторингової мережі: а отже випадків дискримінації реєструється більше. До того ж і сама ЛГБТ-спільнота стає більш помітною: наприклад, 10 років тому говорити про марші рівності або мирні зібрання людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією було взагалі неможливо. Сьогодні ж таких акцій все більше і більше. Відповідно це викликає протидію з боку радикальних гомофобних угрупувань.

Олександр Зінченков вважає, що  влада, замість того, щоб сприяти лібералізації поглядів на сексуальні стосунки, навпаки ще більше сприяла поширенню тюремної естетики. А отже потрібно змінювати законодавство.

“Це призведе до того, що покарання за злочини на ґрунті гомофобії і трансфобії, ненависті до людей із гомосексуальною орієнтацією буде більш суворим, ніж покарання за аналогічні звичайні злочини”, – каже Олександр Зінченков. На думку експерта, це має стати додатковими обтяжуючими обставинами.

Україна розробила та затвердила План дій з реалізації національної стратегії у сфері прав людини від 2015 до 2020 року. Держава у особі Міністерства внутрішніх справ має розробити відповідний законопроект та подати його на розгляд до Верховної Ради. За словами Олександра Зінченкова такий проект мав би бути поданий до парламенту ще минулого року, але держава досі його не розробила.

“Цей законопроект може стикнутися зі спротивом з боку наших депутатів, які орієнтовані перед усім на свій електорат, вихований ними же у гомофобній традиції, – каже експерт. І виявляється, з боку депутатів дійсно існує серйозний спротив таким змінам до законодавства.

Пригадаємо, що у листопаді 2016 року український парламент не зміг ратифікувати Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству.  Депутат «Батьківщини» Павло Унгурян сказав при цьому так: «Є чоловіча і жіноча стать, а є ще таке поняття, яке нам намагаються в законодавство імплементувати, як «гендер». Це якісь ролі, якісь типи поведінки, і кажуть, їх вже є 58 таких типів».

Громадське Радіо зв’язалося із Павлом Унгуряном, щоб дізнатися, чи підтримає він законопроект, який додатково криміналізує гендерне насильство.

“Я категорично не підтримую будь-які насильницькі дії до будь-якої людини, у тому числі до людей, які живуть сексуальним життям, яке не відповідає традиційним поглядам і християнській моралі, – каже Павло Унгурян, – Навіть цих людей не можна бити і переслідувати за це. Вони мають нести духовну і моральну відповідальність за свої вчинки”.

Але, як виявилося, депутат має на увазі виключно відповідальність людей із нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Коли ж йдеться про покарання тих, хто дискримінує, його думка зовсім інакша.

“Як можна трактувати дискримінацію людини за сексуальною орієнтацією, якщо сьогодні ми не маємо у законодавчому полі України визначення того, що таке “сексуальна орієнтація”, – сказав Павло Унгурян. На думку народного обранця, це тлумачення взагалі виписати проблематично: адже у процесу визначення сексуальних практик немає кінця. Якщо раніше щось у сексуальній поведінці вважалося нелегальним, а потім стало визнаним кимось. “Наприклад, – каже депутат, – в деяких країнах намагаються декриміналізувати педофілію”.

Цікаво, що ж думає із цього приводу голова підкомітету Верховної Ради з питань гендерної рівності і недискримінації Ірина Суслова. У відповіді на наш запит вона зазначила наступне:

“Вважаю, що сьогодні включення понять сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності до статті 161 Кримінального кодексу не на часі. Ми бачимо, які перешкоди доводиться долати в питанні ратифікації Стамбульської конвенції, де немає згадок про сексуальну орієнтацію, але присутній термін “гендер”. Між тим, від ратифікації документу залежить фізичне й психологічне здоров’я, а іноді й життя сотень тисяч жінок.

Тому, будучи реалістом, вважаю, що вказані поправки до Кримінального кодексу не мають шансів пройти через парламент, а лише викличуть зворотну негативну реакцію. Й на такому фоні важко буде ухвалити більш нагальні ініціативи, такі як ратифікація Стамбульської конвенції”.

Матеріал за підтримки Фонду Г.Бьолля в Україні​