Лише 1,5% ромських дітей відвідують садочки, — представник коаліції ромів

28 серпня відразу після затримання підозрюваного в убивстві восьмирічної дівчинки в селі Лощинівка на Одещині спалахнули масові заворушення. Натовп більше ніж з трьох сотень людей громив будинки сусідів чоловіка. Погромники зупинилися тільки після втручання місцевої влади, але роми Лощинівки швидко залишили свої оселі, хоча біля їх будинків і була виставлена охорона, щоб вони могли зібрати речі та виїхати організовано.

Ці події підняли проблему співіснування різних етнічних груп на території України, і не всі висловлені думки були толерантними та виваженими.

Голова харківської організації ромів ОДПО «Чачімо» Микола Бурлуцький вважає, що потрібно врешті визначитися із суттю інтеграції ромів в оточуюче суспільство: чи повинні вони тільки поділяти цінності цього суспільства чи вони мають отримати певну освіту та мати певні спеціальності?

«Існує проблема культурної та ментальної відмінності певних етнічних підгруп ромів у певних регіонах України, — каже Микола Бурлуцький. — Наприклад, у нас у Харківській області цього немає, бо в нас мешкають досить відкриті підгрупи: російські роми, серви та сибіряки. Немає різкої відмінності між ними та оточуючим суспільством. Найбільш консервативні етнічні групи ромів України це: ловарі, котляри (келдерари), влахи та крими. Вони послідовніше за інших тримаються за свої традиції та найменше асимільовані, а з іншого боку їм найскладніше за всіх інтегруватися. Етнічна група, що мешкає на Одещині, очевидно, належить до молдовських ромів».

На думку Миколи Бурлуцького, не можна змінити людину, не змінивши її систему цінностей. За його словами, потрібно змістити акцент з національних пріоритетів на загальнолюдські.

«Наша ідея в тому, що цінність людського життя не визначається національною приналежністю, — каже він. — Ми пояснюємо людям, що перспективи треба шукати не лише у ромській громаді, а й за її межами».

Микола Бурлуцький також зазначає, що другий шлях інтеграції — це освіта.

«Ромські діти як правило не залучені навіть у систему дошкільної освіти, вони не ходять до дитячих садочків, тому у школі вони відстають від своїх однолітків, — пояснює Микола Бурлуцький. — Те саме стосується і середньої освіти: ми мотивуємо батьків ромських дітей, щоб вони відправляли їх до школи. Ми мотивуємо батьків на наших зустрічах, розповідаємо їм про переваги освіти, переконуємо також і вчителів у школах».

Також ОДПО «Чачімо» співпрацює із різноманітними освітніми фондами, які виділяють кошти для виплати стипендій кращим учням, намагається виконувати посередницьку роль поміж соціальними закладами України та ромською громадою.

Микола Бурлуцький постійно розповідає про приклади успішної інтеграції ромів, завдяки освіті. Зокрема, про сумчанина Аміра Волошина. Цей хлопець у 16 років вже видав дві книжки фантастичних оповідань. Цього року Амір поступив до коледжу, він дуже хоче навчатися і думає про майбутню професію.

Представник коаліції українських ромських організацій та директор радіо «Chiriklo» Володимир Кондур також вважає освіту ключовим фактором інтеграції ромів у суспільство.

«Із цього треба починати, — вважає він, — бо саме з освіти виникає все інше. Освіта дозволяє отримати хорошу роботу та високий соціальний статус, а це повністю змінює ставлення людей».

За даними Володимира Кондура тільки 1,5-2% ромів інтегровані у систему української освіти. На його думку, така ситуація склалася в Європі історично ще з п’ятнадцятого сторіччя, коли роми законодавчо знаходилися в категорії рабів, клеймилися, займалися найбруднішою роботою та не мали права на освіту. Кондур розповів, що лише у дев’ятнадцятому сторіччі розпочав формуватися кістяк ромської інтелігенції, але під час Другої світової війни вся вона була винищена нацистами. За його словами, лишилися тільки одиничні династії, які зберігають свій рід та культуру і можуть існувати у суспільстві інтегровано.

«За період рабського становища роми деградували і в такому стані вони існують і понині, — каже Володимир Кондур. — Ми повинні змінити це становище».

Він зазначає, що для цього існують діючи програми для ромської молоді, яка бажає отримати вищу освіту, і вже є певні результати.

«Коли я вчився у 1998 році, то на всю Україну було не більше дванадцяти ромських студентів, — пригадує Володимир, — а зараз, серед тих, хто поступив минулого року, було біля трьохсот п’ятдесяти».

Кондур вважає, що такий результат був досягнутий завдяки роботі громадських організацій (таких як Міжнародний благодійний ромський фонд «Чіріклі», ромський правозахисний центр, МБФ «Відродження») та помітним змінам у житті тих ромів, які отримали вищу освіту та почали працювати.

Нагадаймо, підозрюваним у вбивстві та зґвалтуванні дівчинки у Лощинівці є представник ромської громади. Восьмирічну Ангеліну Моїсеєнко поховали 30 вересня. Після заворушень до самооборони у Лощинівці долучилися представники Цивільного Корпусу «Азов».

29 вересня в Ужгороді напали на ромську родину, голова якої — учасник АТО.

В той же час насильне виселення ромів та погроми у Лощинівці — не перший подібний випадок на Одещині.

Олег Шинкаренко спеціально для «Громадського радіо»

Матеріал створено за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля