Мати загиблого бійця вже рік не може дочекатися грошової допомоги
У Золотоноші Черкаської області мати загиблого в АТО добровольця вже рік не може отримати одноразову грошову допомогу
Її син Валентин Чурута загинув під Щастям на Луганщині від вогнепального поранення. З районного військового комісаріату, куди звернулася мати АТОвця, їй надійшов лист, що загиблий на військову службу не призивався і до числа військовослужбовців не належить.
Декілька фотографій та нагорода за «заслуги перед Черкащиною» – все, що залишилося матері Любові Стадник від сина Валентина. Чоловік загинув у 37 років, отримавши поранення у голову. Про рішення сина поїхати в зону АТО, жінка не знала, у той час працювала в Росії.
«У нас немає ніяких документів, який статус? Ні військового білєта немає, нічого. Скрізь дочка писала, скрізь відмова,так як він пішов туди не через воєнкомат, а сам по собі».
Адвокат Ростислав Пилипенко, до якого мати загиблого звернулась місяць тому розповідає, що в обласний військкомат з Києва надійшла інформація, що Чурута взагалі не був військовослужбовцем. Натомість адвокат демонструє наказ, що торік у червні Валентина зарахували солдатом роти охорони.
«Позиція Міністерства Оборони наразі зводиться до того, що всі військовослужбовці, які йдуть в зону АТО, вони повинні призиватися за місцем реєстрації військовослужбовці, це безпосередньо за місцем його проживання.Лише через те, що загиблий військовослужбовець не був призваний Золотоніско- Драбівським об’єднаним військовим комісаріатом, наразі фактично відмовлено його матері у виплаті одноразової матеріальної допомоги. Таким чином держава надала, на мій погляд, скривлену правову оцінку статусу добровольця військовослужбовця ЗСУ»
Представники Міністерства оборони України в суд не з’явилися, тож єдиний відповідач у справі, помічник Черкаського обласного військового комісара з правових питань Микола Торопенко, перед засіданням від коментарів відмовляється.
«Громадськість налаштована рішуче: волонтери та колишні бійці це питання беруть під власний контроль, – каже боєць батальйону «Айдар» Олександр Зацарінний: «Мене добиває ця несправедливість: скільки пройшло врємя, а ця сім’я до цього часу не отримала ніякого статусу, ні грошей. Я так розумію, що у нас був майдан, а в Україні нічого не міняється, за цей рік щось кардинально помінялося у нашій державі?»
Під час засідання Микола Торопенко пояснив, що колізія закладена у законодавстві. і в Міністерстві оборони вирішували, чи були добровольці військовослужбовцями ЗСУ.
«Зідзвонившись із департаментом фінансового міністерства оборони України, дійшли висновку, що ніхто не оспорює факт загибелі, що це пов’язано з проходженням військової служби. Була колізія в законодавстві, оскільки це були добровольці. На даний час це питання вирішено і проведено службове розслідування у військовий частині, чому він не був внесений у списки особового складу. Це питання вирішено. Він унесений у список. Сьогодні направлені документи в департамент оборони України для виплати. Перепон там немає».
Адвокат матері попереднім засіданням задоволений: суд вимагає від Міністерства оборони письмові документи на підтвердження слів відповідача, і сподівається, що через декілька днів мати загиблого отримає грошову одноразову допомогу від держави.
«Початок процесу покладено, ми почули позицію обласного військового комісаріата, яка нас певною мірою вселяє надію. Все таки сподіваємось, що здоровий глузд переможе в позиції міністерства оборони і до 25 серпня воно виплатить відповідну суму нашому позивачу»
Ірина Філенко спеціально для «Громадського радіо»
Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.
За підтримки
Громадське нетворк
