facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

На допомогу невиліковно хворим на Черкащині необхідно 25 мільйонів гривень

Україна у питанні надання паліативної допомоги (допомоги невиліковно хворим) значно відстала від європейського суспільства

На допомогу невиліковно хворим на Черкащині необхідно 25 мільйонів гривень
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 3 хвилин

У Європі ще 300 років тому існували хоспіси при монастирях, куди приходили люди для гідної сметрі. Лише у 2000-х роках почали будувати перші хоспіси на території Західної України. Перший заклад був побудований в Івано-Франківську, далі естафету перейняли Харків, Київ, Одеса. На Черкащині подібного закладу не було. І лише недощавно, на 42 сесії обласної ради, депутати ухвалили обласну програму розвитку паліативної допомоги на 2015-2020 роки.

Фінансування програми здійснюватиметься на умовах співфінансування з обласного та місцевих бюджетів, а також за рахунок допомоги Міжнародних фондів. Поки є фундамент, і нині розробники програми активно працюють над пошуком відповідного приміщення. Потрібний бюджет ще не розрахували повністю: депутати поки що ухвалили лише програмну частину. Обласний департамент фінансів орієнтовно обрахував, що для старту, а це ремонт приміщення, закупівля обладнання та ліків, необхідно 25 мільйонів гривень. Активний початок роботи запланований на кінець цього — початок наступного року.

«Запровадження програми паліативної допомоги — це тест на цивілізованість», — каже головний онколог області Віктор Парамонов.

Над програмою працювали більше року, до комісії з роботи входили фахівці різних напрямків медицини: онкологи, спеціалісти з ВІЛ-СНІДу, фтизіатри, неврологи, психіатри, волонтери та інші. «Щороку в області від онкологічних захворювань помирає близько 2 тисяч хворих, і тільки 100 з них закінчує життя у стінах лікарень. В яких умовах доживають свої останні дні невиліковно хворі, можна лише здогадуватися, — каже Віктор Парамонов:

«Ця програма написана не для бідних людей, не для старіючого віку, не для самотніх людей. Ця програма написана не для безхатченків, це не для голодних. Програма написана для хворих людей, в яких консиліумом лікарів визначена невиліковність хвороби. І визначений короткий термін життя… Ці пацієнти підлягають спеціальній медичній допомозі, яка у всьому світі зветься «паліативна допомога».

Роботу розпочинали, як програму хоспісної допомоги для онкохворих дітей, а у процесі з’ясували, що її можна розширити для усіх невиліковно хворих. «Паліативне ліжко передбачає собою комплекс різних послуг, це робота мультидисциплінарної команди», — каже представниця ГО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» Світлана Федорова:

«Все время звучит термин «паліативні ліжка». Хочется, чтобы все понимали, что речь идет не о конкретной кровати в каком-то конкретном помещении, а именно о комплексе услуг… который включает в себя специалистов разных направлений, работы мультидисциплинарной команды. Это комплекс медицинских услуг, направленный не только на самого пациента, но и на его окружение. То есть это медицинские услуги и социальные, социально-психологические услуги».

Ця програма передбачає створення палат в усіх населених пунктах Черкащини, бо не завжди близькі хворого можуть привезти його до обласного центру. Але, якщо програма запрацює, рідні зможуть перебувати з ним в одній палаті і навіть жити з ним до останнього подиху. Експерт ГО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» Тамара Борисова каже: «українці звикли до думки, що мають самостійно доглядати невиліковно хворих людей. Але не завжди фахово можна допомогти такій людині з мінімальною радістю провести останні дні життя». Крім того, рідні розриваються між роботою, чергами в аптеках, «швидкими допомогами» та лікарями. «Сам-на-сам не повинна залишатися і родина хворого, якій теж потрібна увага і підтримка з боку соціальних працівників», — переконана Тамара Борисова:

«Не тільки людині важко, важко і оточуючим усвідомити, що вони втрачають рідного. І тут дуже важливо, коли підключаються соціально-психологічні засади паліативної допомоги. Тобто соціальні робітники, психологи працюють з родинами, не кидають людей на призволяще».

Ірина Філенко з Черкас, програма «Права людини» спеціально для «Громадського радіо»

 

Kiew_deut_o_c(1)
Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація не обов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.

За підтримки

Громадське нетворк
Поділитися

Може бути цікаво

«Зарплата військового на бойових позиціях в рази вища, ніж середня у країні» — Максим Колесніков

«Зарплата військового на бойових позиціях в рази вища, ніж середня у країні» — Максим Колесніков

8 год тому
Наскільки держава здатна забезпечити допомогу у догляді за пораненими військовими

Наскільки держава здатна забезпечити допомогу у догляді за пораненими військовими

11 год тому
ФСБ в Росії намагається повернути собі владу — фактчекерка

ФСБ в Росії намагається повернути собі владу — фактчекерка