На Волині судять бійця, який живе з осколком в тілі та потребує лікування

Йому інкримінують статтю 407 Кримінального кодексу, тобто самовільне залишення військової частини.

В справі Олександра Корецького, як і в справі його побратима Олексадра Хваса, яку розглядали минулого тижня, — ті ж самі військовий прокурор Західного регіону Олег Балакунець та волонтер-захисник Василь Нагорний.

Під час чергового судового засідання у Володимир-Волинському військовий прокурор Олег Балакунець представив одного свідка зі сторони обвинувачення із заявлених напередодні двох. Він клопотав, аби продовжили дослідження доказів без одного зі свідків, однак суддя таке клопотання не задовольнив і справу перенесли на 8 квітня.

Перебіг справи захисник Василь Нагорний коментує так:

«З`явився свідок обвинувачення, який не може підтвердити жодних обставин даного кримінального провадження, яка не знає Корецького, яка не пам’ятає, ким вона працювала в той час в 2015-му році. Хоча йде мова за 2014 р, яка в принципі не може підтвердити жодного факту. В принципі прокуратура можливо вважає це доказом. Сьогодні побачили. Вважайте мінус один свідок державного обвинувачення», — прокоментував Василь Нагорний покази свідка пані Кухти, яка розповіла під час суду, що вела записи, де на бійців Олександра Корецького та інших були написані рапорти від командирів про самовільне залишення частини.

За словами Василя Нагорного, саме цим планує оперувати під час суду прокурор.

«Основний аргумент для військовослужбовців — то буде рапорт командира. Це єдине. Ну ми будемо з`ясовувати, якщо буде потреба, викличемо того командира і будемо з`ясовувати, чому він писав цей рапорт. Чи дійсно залишав частину? Питань дуже багато. Але судячи з усього поки що виглядає так, що прокуратура немає доказів відносно бійця», — сказав Нагорний.

Не підтвердив і не спростував слова адвоката прокурор Олег Балакунець. Лише запевнив, що останнє слово за судом:

«Суд встановить, винен чи не винен. А прокурор надає докази для перевірки суду, щоб забезпечити змагальність, а суд тільки засуджує або виправдовує обвинуваченого. Чи достатньо в мене доказів, на це запитання відповість вам суддя після дослідження всіх доказів в ході судового розгляду».

Сам же Олександр Корецький, який замість лікарні опинився на лаві підсудних, справу вважає абсурдною. Він каже, що час від часу в нього піднімається температура, а також почались болі від того, що після поранення два роки тому в тілі залишився осколок.

Події дворічної давності пригадує так, наче це було вчора:

«Осколок я отримав біля села Андріївка Донецької області . Там був ближній бій у нас. І під гранатою отримав. Потім під вечір мене забрали в розташування батальйону села Степне. Там пробув я дві доби,  так як не було чим відправити на госпіталь. Ходив просто по розташуванні. Приходив раз в день на перев’язки . Потім знайшов сам машину. Поїхав в село Дачне Дніпропетровської області. Там було розташування 51-ої бригади. І потім поїхав в Дніпропетровський госпіталь», — згадує Олександр.

З госпіталю лікар відправив бійця до Луцька. Мовляв на лікування ближче додому.

«Я поїхав на Луцьк. Привезли мене. Сказав відразу Хоменко, головний лікар Луцького госпіталю, що осколок будем діставати. Пройшов день, другий, третій. Я пішов на перев`язку і кажу, що осколок так і не дістають. І кажуть, що не будуть діставати, що він там заростає і все буде нормально. Полежав 15 чи 16 діб. Сказали, що таки не дістануть. Просто зробили перев’язку, дали знеболююче. Виписали. Заїхав в чергову частину, дали для реабілітації 30 діб», — каже боєць.

Після реабілітації, відчуваючи проблеми зі здоров`ям, він знову звернувся в госпіталь.

Але там місць не було. І бійця відправили додому. Кілька разів його відправляли з госпіталю у військову частину, а з частини додому:

«Заїхав в частину і кажу, як так, що осколки в тілі. Температура піднімалася. А мені кажуть, що ти в СЧЗ зарахований (ред. — самовільне залишення частини), їдь додому. Ми тобі подзвонимо і скажемо, що далі робити А з направленням, можеш йти ще одне взяти. Пішов в медчастину, але вже не дали, бо я вже в СЗЧ. Поїхав знову з тим направленням. І знову немає місць», — розповідає Олександр про свій приїзд в частину з дому.

І вже в липні 2015 року його вперше викликали в прокуратуру. А потім в жовтні ознайомили з обвинувальним актом.

В Луцькому госпіталі осколок з тіла бійцю намагалися дістати, але нічого не вийшло, каже він:

«Лягав я другий раз. Він (ред. — головний лікар) мені пробув діставати той осколок. Три дні різав, не дістав. Зашив назад. І в той самий день після операції, через годину відправив додому. Приїхав додому.. Всякі болі. Пив знеболююче. Уколи. Температура», — не розуміє такої поведінки лікаря Олександр і говорить, що наразі він на самолікуванні. Однак планує знову відновити повноцінне лікування і таки витягнути осколок з тіла. Але тільки тоді, коли його виправдають, тому що вважає себе невинним.

Про такий розклад справ каже і захисник Василь Нагорний:

«Ми можемо перервати засідання, зупинити розглядати справи і продовжити лікування. Ну прийняли рішення таке, що ми готуємось зараз. Ми домовились з обласною клінічною лікарнею , з лікарями, які погодились допомогти вийняти осколок . Ми підстрахувалися. Якщо в нас не вийде тут дістати, то, можливо, повеземо цього бійця на Польщу. Але наразі, поки його стан не погіршується, хочемо все-таки завершити з судами», — резюмує Нагорний.