В Україні змінюють ґендерний підхід у секторі безпеки та оборони

Майже рік минув з моменту презентації українського соціологічного дослідження «Невидимий батальйон» про участь жінок-військовослужбовців та добровольців у російсько-українському конфлікті. В ньому уперше піднімалися питання дискримінації жінок у силових та оборонних відомствах, зокрема обмежений перелік військових посад, що їх можуть займати жінки, нерівні можливості в отриманні керівних посад, а також величезну диспропорційність у присудженні державних нагород.

Цей проект став відправною точкою для початку роботи над забезпеченням рівних прав жінок та чоловіків, які служать в українських Збройних силах, у тому числі у зоні бойових дій на Донбасі.

Координаторка проекту Марія Берлінська на круглому столі на тему: «Міжнародний досвід щодо втілення ґендерних підходів у секторі безпеки та оборони» розповіла, що тоді ж була розроблена стратегія «Невидимого батальйону»:

«Основна ідея стратегії полягає в тому, щоб жінки та чоловіки могли спокійно служити в секторі безпеки та оборони, а їх відбір відбувався за професійним критерієм, і це був єдиний критерій. Щоб це не відбувалося за якимось ґендерними критеріями, а відбір відбувався, тому що ти професіонал/професіоналка чи ні. Ідея дуже проста, на цій ідеї побудовані найуспішніші армії світу, включно з армією США, Ізраїлю, Норвегії і так далі. Зрозуміло, що ми, Україна, як країна, що перебуває у стані війни, потребуємо цієї ідеї більше ніж будь-які інші країни, що у стані війни не перебувають».

За словами Берлінської, незважаючи на покращення ґендерної ситуації у силових відомствах, жінкам досі доводиться переконувати вище керівництво у своїй військовій професійності. Саме тому, вона вирішила створити недержавну організацію, яка б займалася питаннями ґендерної рівності у секторі безпеки та оборони.

«Вона матиме назву „Інститут ґендерних програм“ і займатиметься величезним спектром питань, адже, як виявилось, ми підняли лише верхівку айсбергу. Ще є багато, про що говорити, є дуже багато проблемних моментів, починаючи з того, що все це не досліджено, і ми зараз фактично проживаємо цей радянській, брежнівський спадок».

У свою чергу, керівник офісу «ООН жінки в Україні» Анастасія Дивинська розповіла «Громадському радіо», що через порушену минулого року проблему, Міноборони України створило робочу групу під назвою «Жінки. Мир. Безпека», яка активно працює над зміною ставлення до жінок в армії.

«Ця робоча група також працює у сфері законодавства щодо викорінення дискримінаційних норм, що прийняті у секторі безпеки, аби збільшити та розширити доступ жінок до служби в армії».

Крім того, Дивинська відзначила ключову роль українського Парламенту у виконанні відповідних резолюцій Ради безпеки ООН щодо підтвердження важливості участі та залучення жінок до процесу встановлення миру.

«Була також створена ціла спільна робоча група, яка включає депутатів Парламенту, міжнародні організації й організації громадського суспільства, яка працювала над цілим блоком (відповідного — прим. автора) законодавства. Через діяльність цієї робочої групи нам вдалося просунути зміни у наказі про перелік військових спеціальностей. З 2 тисяч спеціальностей, які існують у Збройних силах України, жінкам доступні лише 290 професій. Ось вони наразі включають 63 професії, які були відкриті буквально 2 місяці тому. Це невеликий, але дуже значущий крок у напрямку викорінення дискримінації, як горизонтальної, коли жінки можуть займати лише, наприклад, медичні посади, так вертикальні, де згідно попередньому законодавству, могла працювати, наприклад, пекарем, але не могла працювати керівницей пекарського цеху».

Дійсно у липні Міністерство оборони України розширило перелік бойових спеціальностей, доступних для жінок, зокрема тепер жінки можуть займати посади стрільця, снайпера, екіпажа бойових машин тощо.

Однак, за словами Анастасії Дивинської, під час роботи над цими проблемами, стало зрозуміло, що існує ще багато проблем, які неможливо вирішити лише зусиллями одного Міністерства оборони.

«Тому сьогодні ми говорили про важливість співробітництва та вивчення досвіду інших держав, тому ми запросили представників Міністерства оборони Грузії та представниць жіночої недержавної організації з Грузії, які поділилися своїм досвідом, був представлений досвід Збройних сил Норвегії у тому числі».

Представник грузинської Неурядової організації «Міжнародний жіночий центр» Мамука Гачечіладзе також зазначив, що робота над рівними правами жінок та чоловіків в армії в Грузії та Україні схожі:

«Схожість у тому, що лідерами імплементації і в Україні, і в Грузії є Міністерства оборони, це перше, що було помітно під час нашої роботи сьогодні та вчора. Але є ще питання, які потрібно змінювати».

У той же час, як каже Марія Берлінська, у довгостроковій історичній перспективі здорові ідеї, підтримані здоровими прогресивними людьми та організаціями, переможуть, бо така є природа прогресу.

Марія Зав’ялова, Київ, «Громадське радіо»