Військова прокуратура судить бійця, який знищив колону ворога в Іловайську

Бійцю інкримінують ч.3 ст. 407 КК України — самовільне залишення військової частини, що може передбачати позбавлення волі терміном до п’яти років.

Перше підготовче слухання у цій справі відбулося у Володимир-Волинському суді 21 вересня. Захисник бійця Василь Нагорний звернувся з клопотанням до суду про те, щоб повернути обвинувальний акт в прокуратуру, адже ця справа розслідувалась абияк.

«Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на формулювання закону і статті. Формулюючи обвинувачення, прокурор не зазначив конкретно, чий дозвіл повинен був отримати Котик, щоб покинути частину. Прокурор в обвинувальному акті зазначає цю особу терміном, який не використовується в кримінальному процесі, а саме — відповідний начальник. Він не зазначає, чи встановлена ця особа слідством чи ні», — розповів Василь Нагорний.

Він переконує, що не було вказано причину залишення військової частини його підзахисним, що теж свідчить про недопрацювання прокурора:

«Прокурор в обвинувальному акті зазначив дату, але не вказав час вчинення правопорушення, зокрема й не вказав, що час вдалось встановити, а саме з якої години Котик покинув частину, в який спосіб та з яких мотивів — йому стало погано зі здоров`ям, йому погрожували чи він без причини перескочив через паркан і втік. І чи не було це наслідком неправомірних дій інших осіб».

У свою чергу прокурор Луцького гарнізону Олександр Левчук наполягав на тому, щоб призначити наступне слухання в цій справі:

«Вважаю клопотання захисника недоцільним, тому що під час ознайомлення з матеріалами судового засідання, надавалась можливість ознайомитися обвинуваченому з матеріалами, надавалося все це під розписку. Ці розписки були подані до суду з матеріалами про кримінальне провадження. З приводу обвинувального акту, в обвинувальному акті чітко вказано, з якого по який період самовільно залишив військову службу. Це 21.11.2014 до 18.05.2015. Тобто п’ять місяців», — переконував він.

«Санкція статті — частини 3. 407. Це в нас самовільне залишення військової служби військовослужбовцем військової частини без поважних причин понад три місяці», — повторював обвинувачення в суді Олександр Левчук.

Суд повернув обвинувальний вирок у прокуратуру, задовольнивши клопотання адвоката.

Адвокат Віктора Котика Василь Нагорний переконує, що ситуація бійця не поодинока:

«В прокуратурі на даний час близько 1000 проваджень, внесені в реєстр, але вони фактично не розслідуються і я так розумію, що прокуратура сподівається все-таки на ці угоди. От на  одну з них (після нашої справи слухалась справа) хлопець погодився, тобто визнав вину і фактично сам собі, без доказів, без нічого, підписав  вирок. От таких ще тисяча проваджень є», – каже Василь Нагорний.

Такий стан справ пов’язаний з тим, що у військових частинах був відсутній порядок, впевнений чоловік:

«Чи мають право судити цих хлопців? Ну однозначно, ви ж розумієте, що ці хлопці, які першими пішли, а судять саме першу хвилю… Друга, третя, четверта хвиля не робить тих помилок, що робили навіть ті самі хлопці, тому що формально можливо з їхньої сторони є якісь дисциплінарні такі проступки, які можна було б виправити тут будучи у військовій частині, щоб тут був порядок. Тобто зникає боєць, і невже командирів не цікавить, чому немає 1500 чоловік у військовій частині? Де вони ділись? Тобто повинна бути  відразу бути реакція».

Боєць Віктор Котик рішенням суду задоволений і звинувачення, які йому закидають, вважає несправедливими, адже після Іловайська втратив всі документи і час від часу навідувався у свою військову частину у Володимирі-Волинському, а не залишав її, однак ніяких вказівок, що робити далі, не отримував.

«Не для того ми воювали за Україну, щоб після того нас судили», — каже він.

В Іловайську отримав поранення, контузію. Нещодавно дали відзнаку «За мужність», за те, що знищив колону російських окупантів. Наразі намагається отримати статус учасника АТО.

«Ну певний час я лікувався, реабілітацію проходили. Закрутилося, заплуталося. Дуже багато часу пройшло», — сумбурно пригадує Віктор події після Іловайська.

Спогадами від пережитого ділиться неохоче. Так каже про полон: «Як ставилися? Як до полонених. Три дні були в полоні, нас потім обміняли».

Зараз  мріє понад усе про те, щоб справу закрили, бо як і його побратими, не розуміє, за що судять.

Комбат батареї, в якій служив Віктор, Костянтин Коваль приїхав підтримати Віктора. І розповідає про те, як воювали разом:

«У меня в батарее служил. Был старшим наводчиком. На первой или второй линии, уже не помню. Проходили через зеленый коридор вместе. Они стояли. В них просто позиция от нас стояла дальше… метров 300. А так все вместе. На одном клочке земли».

Якщо все-таки прокуратура знову візьметься за цю справу, побратими обіцяють Віктору Котику підтримку:

«Людина була в полоні, отримала нагороду. Тут ще хочуть його засудити. За що? За те, що він захищав країну, а той штани протирав. Це взагалі несерйозно. Я так думаю, якщо він ще раз подасть апеляцію, то ми в такому складі, може ще більшому приїдемо», — каже один із бійців Сергій Притулюк.

Аріна Крапка з Луцька, програма «Права людини» для «Громадського радіо»