А що, якби пролетарі усіх країн об’єдналися? Альтернативна історія Артура Кестлера в «Столітті жадання»

Для усіх любителів «Людини у високому замку» Філіпа Діка та інших альтернативних історій видавництво «Віват» переклало роман британського письменника першої половини ХХ століття Артура Кестлера «Століття жадання».

Дія цієї книжки відбувається наприкінці 40-х років ХХ століття у Франції, до якої підступає пролетарська революція, яка, як ми бачимо, в цьому романі дійсно досягла своєї мети. Головні й другорядні персонажі книжки діляться на тих, хто підтримує комунізм і тих, хто втратив у нього віру. Тож насправді у центрі «Століття жадання» постає не стільки альтернативна історія, скільки проблема віри в ідеологію та втрати цієї віри. До того ж для самого Кестлера це питання було дуже актуальним, письменник і собі в молодості захоплювався ідеями комунізму, але незабаром жорстоко в них розчарувався.

За сюжетом роману юна американка Гайді знайомиться з радянським культурним аташе Федором Нікітіним і між ними зароджується симпатія. Що цікаво, зароджується вона з ідеологічного, а не чуттєвого чи сексуального боку. Річ у тім, що Гайді навчалась у монастирській школі, звідки пішла цілком дезорієнтованою та зневіреною, тож питання втрати віри – її особливо болісна точка. Зустрівши Нікітіна дівчина бачить у ньому те, чого їй бракує найбільше – безмежної віри, яка в цього аташе стосується світлого пролетарського майбутнього.

Якщо пригадати історію культури, то багато (особливо російських) письменників початку ХХ століття очікували на великі епохальні зміни, і оскільки Артур Кестлер торкається цієї теми в романі, ми маємо змогу читати його елегантні порівняння комуністичної ідеї з новим псевдорелігійним одкровенням. Описуючи спогади Нікітіна про початок революції, автор демонструє пейзажі світу після апокаліпсису, щось абсолютно нове й чисте, яким воно, певно, й здавалося завзятим будівничим комунізму. Тож у цьому романі будуть не тільки гострі моменти «а що якби історія мала умовний спосіб і пішла не так», а й багато влучних роздумів і розмов. Зрештою, перед нами зріз салонів інтелігенції, кому як не її осмислювати події середини сторіччя.

І оскільки Кестлер пише про тогочасні марксистські вподобання французької інтелігенції, це хороший текст для осмислення сучасних захоплень лівацькими ідеями. А от чим закінчиться історія стосунків зневіреної Гайді та культурного аташе Нікітіна, а також якою могла б бути альтернативна історія ХХ століття читайте в чудовому інтелектуальному романі Артура Кестлера «Століття жадання».