Для чого Семенко палив «Кобзар» і чим займалася «Нова ґенерація» у розвідці Мирослави Мудрак

Є в історії культури бунтівний період, коли побожне ставлення до музеїв починає дратувати, а мистецтво шукає радикально нових форм. І ім’я цьому явищу авангард. В монографії Мирослави Мудрак «Нова ґенерація» і мистецький модернізм в Україні» мова піде саме про цю течію, а точніше про український панфутуризм, журнал «Нова ґенерація», навколо якого гуртувалися українські футуристи і дотичні теми.

Першим і значним героєм цієї розвідки є редактор згаданого журналу й відома постать української авангардної культури Михайль Семенко, поет, відомий комусь завдяки пісні Dakh Daughters, комусь – завдяки історії про спалення Шевченкового «Кобзаря». Що цікавого показує розвідка, так це те, як мистецькі пошуки Семенка збігалися з пошуками таких відомих європейських поетів як Гійом Аполлінер чи Блез Сандрар. Ще зі школи ми пам’ятаємо «Каліграми» Аполлінера – вірші малюнки з портретом, голубом, водограєм. Семенко нічим не поступався своїм закордонним сучасникам. Наприклад, його «Каблепоема» – це не лише текст вірша, а й розташування цього тексту, гра із його формою.

Авангард – не найпростіша течія в історії мистецтва, а розвідка Мирослави Мудрак добре показує, звідки бралися всі ці ідеї спалення Кобзаря, руйнування та химерні мистецькі форми. Апофеоз промислової інженерії захопив митців перших десятиліть ХХ століття – тож в усьому винний так званий дух часу. Творення віршів нагадувала процес роботи на заводах, адже це саме те, що захоплювало й вражало тогочасних митців.

І якщо про поета із цієї книжки ми вже згадали, варто згадати і про харківчанина Василя Єрмілова, який використовував елементи кубізму в оформленнях інтер’єру і спряв розвитку конструктивізму в мистецтві. Тобто йдеться про те, що змінювався дизайн, а простір міста починав набувати нових архітектурних форм. Згадаймо наведені у книзі принципи «Нової ґенерації» – ми проти провінціалізму, хуторянства, буржуазних мод. Цей спротив відлунював у всіх митцях того часу і подарував нам не тільки Семенка і Єрмілова, а і Нарбута та Бойчука. А якщо простіше – це дало нам всі ці химерні архітектурні споруди типу харківського Дуржпрому, а в значно пізніші часи – тарілку на Либідській чи будівлю київського крематорію.

Тож розвідка «Нова ґенерація» і мистецький модернізм в Україні» Мирослави Мудрак від видавництва «Родовід» дасть змогу зрозуміти, звідки взялися всі ці химерні форми української модерної поезії й образотворчого мистецтва та дізнатися багато нового про історію українського авангардного мистецтва.