Історія про рабовласництво та сегрегацію по-американськи у романі Колсона Вайтхеда

У творі заторкується украй серйозне питання, яке навряд чи можна вирішити однозначно. Що таке Америка часів Громадянської війни?

Ведучі

Тетяна Петренко

Історія про рабовласництво та сегрегацію по-американськи у романі Колсона Вайтхеда
https://static.hromadske.radio/2018/08/hr-prochytannia_60.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/08/hr-prochytannia_60.mp3
Історія про рабовласництво та сегрегацію по-американськи у романі Колсона Вайтхеда
0:00
/
0:00

Pidzemna Zaliznycya Kolstona Vaytheda

У ХХ ст з’явилося немало книжок, що описують інший бік американської історії, а саме рабовласництво та сегрегацію. Яскравий приклад цієї літератури – книжки Нобелівської лауреатки Тоні Моррісон.

А у 2017 році Пулітцерівську премію присудили Колсону Вайтхеду за роман «Підземна залізниця». І йдеться в ньому піде саме про цей період американської історії.

Головна героїня книжки, Кора, живе на плантації й дується на свою маму Мейбл, якій колись вдалося врятуватися і єдиній втекти із цього земного пекла кудись найімовірніше до Канади. Дується, звісно ж, тому, що Мейбл не взяла дочку із собою. Виростаючи сильною й виношуючи ідею свободи глибоко в собі, героїня теж втече за відповідної нагоди. А вся ця книжка розповідатиме про її пошуки свободи.

Кора тікає з півдня на північ за допомогою підземної залізниці. У такий спосіб Колсон Вайтхед зробив метафору шляху втечі рабів реальною річчю і прописав функціонування фантастичної залізниці, за допомогою якої раби-втікачі переміщувалися в більш людські умови існування.

Тож перед нами постає американська одіссея.

Перший етап вільного життя Кори – це усвідомлення, що на волі не все та ідеально. Вона влаштовується на роботу в музей, де дівчина весь день сидить за склом – майже як тварина у зоопарку – і її споглядають відвідувачі як приклад чорної жінки в умовах її природного існування. Над чорними проводять експерименти, їх стерилізують, примусово лікують, коротше, їм дають ілюзію волі, а насправді й надалі залишають їх людьми другого сорту. Далі в читачів буде нагода побачити, що расизм є проблемою не лише тих, кого суспільство переслідує. Кору довгий час переховує біле подружжя, яке в такий спосіб і саме наражається на смертельну небезпеку і живе у величезному страху.

Цікаво, що вчинок матері зробив Кору тією, ким вона є, але, о іронія!, чи справді Мейбл була єдиною втікачкою з плантації? Щоб не спойлерити скажу тільки, що успіх матері-втікачки став для Кори тим самим, що успіх перших феміністок для подальшого розвитку цього руху. Нам потрібні позитивні приклади, щоб і собі наважитись на боротьбу за свої права, на втечу, на гідне життя.

А про те, чим закінчиться одіссея Кори й чи знайде вона місце, де зможе тихо й мирно прожити життя поза всіма формами неволі, а також про те, як функціонувала система втечі рабів і як від сегрегації однаково страждали і чорні, і білі читайте в книзі Колсона Вайтхеда «Підземна залізниця» в перекладі видавництва «Book Chef».