Падіння літературних небожителів у романі «Дар Гумбольдта» Сола Беллоу

Не вдаючись до вивчення обставин життя великих письменників, ми часто канонізуємо їх. Наче місце на літературному Олімпі дістається лише хорошим людям. Хоча зазвичай це просто люди зі своїми травмами, комплексами та примхами. І саме таку небездоганну історію письменників і мінливості смаку публіки розповідає Нобелівський лауреат Сол Беллоу у романі «Дар Гумбольдта».

Колись за часів своєї юності у письменника-початківця Чарлі Сітрина був кумир, Гумбольдт фон Флейшер. Гумбольдт був генієм, останнім великим поетом, який писав слова з великих літер і робив геніальні й божевільні вчинки. Якщо Платон колись вигнав поетів зі своєї ідеальної держави, то Гумбольдт мріяв про часи, коли він стане радником з питань культури і зробить Америку іншою країною. Та, видно, в дечому Платон мав рацію. Тож Чарлі заприятелював зі своїм кумиром, через що згодом мав змогу зблизька спостерігати падіння цього літературного небожителя та його деградацію.

І от минає кілька десятиліть, часи змінюються п’яні виходки Гумбольдта залишаються в минулому, і вже сам Чарлі опиняється у віці свого кумира, і його життя складається не краще. Видавці хочуть нових геніальних творів, колишня дружина – більших аліментів, до того ж у Сітрина молода примхлива коханка і купа проблем. Усі щось необґрунтовано хочуть від колись видатного письменника, та чи може він дати це світові?

І от Чарлі дізнається, що їхній із Гумбольдтом текст, написаний у співавторстві, який на думку письменника мало чого вартий, стає популярним у формі фільму. Тож смаки публіки воістину незбагненні! Часи слів із великих літер минули, мистецтво не реформувало світ (та й чи могло б?). Зате оця несерйозна літературна вправа, за яку Гумбольдт з Сітрином не дали б і ламаного шеляга десятиліття тому, тепер стає популярною, бажаною, прибутковою і, що важливіше для письменника, досі може залишити відбиток у серцях аудиторії.

А про усунення з літературних висот письменників, про життя у Чикаго та про чоловічу дружбу читайте в романі Сола Беллоу «Дар Гумбольдта», що його видало «Видавництво Старого Лева».