Секс – це не лише про розмноження й задоволення. Секс – це спосіб соціального контролю. Саме таку думку можна знайти в багатьох філософів і мислителів – згадати хоча б Мішеля Фуко чи нашого сучасника Паскаля Брюкнера. Особливо цікаво простежувати цю тему в психоаналітиків. Власне про їхнє середовище і піде мова у книзі Крістофера Тернера «Пригоди в оргазмотроні».
Перед нами інтелектуальна біографія віденського психоаналітика й сексолога Вільгельма Райха. Відень до другої світової війни взагалі був плідним місцем для розвитку психоаналізу, який до слова, Зигмундом Фройдом не обмежувався. Тож перед читачами цієї книжки постане усе різноманіття середовища аналітиків, які були піонерами сексуальної лібералізації й дуже непростими людьми. Те, що вони висловлювали ідеї про сексуальну свободу й досліджували психіку аж ніяк не означала, що між ними не було заздрощів і ревнощів, та що самі аналітики жили без комплексів і проблем.
Загальної прихильності до психоаналізу сприяла перша світова війна, адже багато аналітиків брало участь у реабілітації військових. І, що більш цікаво, аналітики вірили, що їхня робота є важливою не лише для заможних людей, здатних заплатити немаленьку суму за годинний сеанс у психоаналітика та копирсання в їхніх проблемах. У першій половині ХХ століття вони створювали безоплатні клініки у Берліні та Відні, адже вірили, що можуть звільнити людей від соціальних і сексуальних пригнічень і упереджень. Для них це була справжня місія. І Вільгельм Райх разом з іншими науковцями займався тим, що проповідував регулярні оргазми, заохочував секс до шлюбу, відвідування повій і все таке інше. Цей вчений вірив, що якісний оргазм може стати профілактикою неврозу. Таким чином він разом із Фройдом, Адлером і багатьма іншими намагався звільнити суспільство від контролю з боку церкви та інституту шлюбу. До того ж Райх загравав із комунізмом, адже Радянський Союз запроваджував право на аборти та, як це не дивно, створював експериментальні соціальні середовища, покликані виховати людей, вільних від недолугих соціальних та сексуальних заборон. На жаль для психоаналітика, це тривало не довго.
А про те, як змінилися погляди Райха після Другої світової та еміграції, а також багато інших цікавих деталей із розвитку психоаналізу та сексуальної революції ви знайдете у книзі Крістофера Тернера «Пригоди в оргазмотроні», яку переклали у «Видавництві Старого Лева».