Домашнє насильство: не мовчати та боротися

Анастасія Багаліка: Ефір продовжує наш традиційний спецпроект «Протидія насильству у сім’ї» за фінансової підтримки уряду Канади.

До студії сьогодні завітали три гості: Вікторія Мітько (очільниця відділу забезпечення якості безоплатної правової допомоги та підвищення кваліфікації адвокатів Координаційного центру з надання правової допомоги, адвокатка), Олеся Пикровська (очільниця відділу забезпечення якості правової допомоги та підвищення кваліфікації адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області, адвокатка) та Тамара Мальована (адвокатка адвокатського бюро «Тамари Мальованої», надає безоплатну правову допомогу за контрактом з Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги міста Києва).

Наталя Соколенко: Чоловік з італійського міста Лаціо подав до суду на свою дружину за «жорстоке поводження в сім’ї», тому що вона не готувала і не прибирала в будинку. Жінці загрожує до шести років в’язниці. А до вас з якими проблемами звертаються? Бо насильство в сім’ї — це дуже загальна тема. Для мене відкриттям було те, що окремо класифікується і психологічне насильство.

Тамара Мальована: У нас, відповідно до законодавства, є чотири форми насильства: фізичне, економічне, психологічне, сексуальне. До мене звертаються трішки з іншими проблемами, ніж в Італії — це фізичне насильство: побої, ляпаси; це психологічне насильство: лайки, крики; економічне насильство: утиск, контроль коштів, коли чоловік забороняє жінці працювати, а також з випадками сексуального насильства в сім’ї. Це тяжка тема. За деякі форми насильства не передбачено покарання.

Наприклад, за зґвалтування (це тяжка форма) є відповідна стаття в законодавстві, але за сексуальні домагання жодним кодексом не передбачена відповідальність.

Наталя Соколенко: А в яких країнах передбачена відповідальність за насильство в сім’ї? Що ми можемо запозичити в українське законодавство?

Тамара Мальована: Повинна бути взаємна згода між чоловіком та жінкою. В інших країнах сексуальні домагання — це домашнє насильство, це кримінально каране діяння.

В Україні за різні форми насильства є різні форми покарання: як в Кодексі України про адміністративні правопорушення, так й в Кримінальному кодексі.

У нас готується проект ратифікації відповідної конвенції по домашньому насильству. Якщо ратифікація відбудеться, то домашнє насильство буде криміналізоване.

Анастасія Багаліка: Розкажіть про базові речі про безоплатну правову допомогу.

Вікторія Мітько: С 1 июня 2015 года оказывается правовая помощь малозащищенным гражданам, которую можно получить в центрах бесплатной правовой помощи. Такая помощь оказывается по гражданским и административным делам. Административное наказание предусмотрено за определенные виды домашнего насилия. А с 1 января 2013 года помощь оказывается жертвам в уголовных делах.

Наталя Соколенко: Наведіть приклади, коли саме можна звертатись до вас?

Вікторія Мітько: У нас так складывается ситуация в обществе, что женщины долго терпят, винят себя, хотя жертвами домашнего насилия могут быть и женщины, и мужчины, и дети, и старики. В 22 областях мы попросили адвокатов заполнить анкеты с вопросом, приходилось ли им сталкиваться с ситуациями домашнего насилия. Мы опросили 850 адвокатов: 76% ответили утвердительно.

Большинство жертв — женщины: 296 человек из 850. 16% — мужчины, 15% — дети и 10% — старики. Мы оказываем помощь этим людям. Когда человек себя определил жертвой насилия, он понимает, что есть, кому помочь. Есть центры, где можно получить психологическую помощь, есть те, где можно прожить какое-то время, но мы оказываем только правовую помощь: помощь потерпевшим в уголовных производствах, помощь в гражданских делах (например, в расторжении брака).

Наталя Соколенко: А від яких видів насильства в сім’ї страждають чоловіки?

Вікторія Мітько: Относительно мужчин мы не проводили отдельного опроса. Адвокаты в анкетах лишь написали, что сталкивались с такими случаями. Сын, даже взрослый, может пострадать от психологического насилия в семье.

Анастасія Багаліка: Я знаю, ситуації, коли чоловік та син могли постраждати саме через фінансове насилля.

Тамара Мальована: Чоловіки часто страждають від психологічного насильства. Бо йде в їх бік нарікання, образи, також це можуть бути випадки економічного насильства. Наприклад, банкова картка чоловіка знаходиться у жінки й він не має доступу.

У нас в суспільстві прийнято, що чоловік не поскаржиться, коли проти нього чиниться насильство. Ми маємо про це говорити, але все ж таки, найбільше від домашнього насильства страждають жінки. Той, хто має контроль та владу, чинить насильство.

З цією проблемою треба розбиратись комплексно, підключати соціальних працівників, медичні заклади.

Анастасія Багаліка: Як зрозуміти ту межу, коли відбувається насильство?

Олеся Пикровська: Бажано не переходити рамку «конфлікт–насильство». Конфлікт легко може перейти в насильство, а види насильства — з одного виду в інший.

Насильству, насамперед, притаманні такі риси: порушення прав, а потім наявність шкоди. У результаті конфлікту немає шкоди.

Наталя Соколенко: Були такі випадки у практиці, коли люди спочатку подавали до суду, а потім мирились?

Тамара Мальована: Все досить індивідуально. Коли кривдник хоче нормалізувати ситуацію, він сам йде до кризового центру, де з ним працюють психологи. Але узагальнювати всі ситуації неможливо.

Згідно з Законом «Про попередження насильства в сім’ї», особа, яка вчинила насильство в сім’ї, обов’язково повинна пройти корекційну програму. На жаль, у багатьох регіонах програми немає, немає спеціалістів, немає необхідного фінансування.

Уявімо ситуацію: чоловік налаяв дружину, вона викликала поліцію, та винесла офіційне попередження, внесла в профілактичний облік, але на корекційну програму не направила, бо нема куди направляти. Направили адмінсправу до суду, той виніс рішення: або арешт, або громадські роботи. В результаті чоловік або відсидів кілька днів, чи підмів вулиці, повернувся до жінки — і все повториться знову. Конфлікт може вийти на новий рівень.

Я би хотіла звернутись до тих жінок, які стикаються з насильством в сім’ї: яка б ситуація не була, приїхала поліція чи ні, треба все рівно боротись. Це краще, ніж терпіти.

Наталя Соколенко: Де шукати ці центри безоплатної допомоги?

Тамара Мальована: У нас є національна гаряча лінія з питань попередження насильства в сім’ї: 0-800-50-03-35 та 386 — безкоштовно з мобільного. Гаряча лінія безоплатної правової допомоги: 0-800-21-31-03.