Ґорґани та інші післякарантинні мрії про гори

Сьогодні я розповім про свій досвід блукання Карпатами, я йшла цей маршрут ще будучи дитиною і не сильно концентрувалась на деталях. Пам’ятаю, що це було справжнє випробування з мокрими ногами, ночівлею в холоднючих наметах і постійним відчуттям голоду.
Був вечір, ми грали в настільну гру з сином і я розповіла цю історію. А далі знайшла фотографії і раптово усвідомила, яка краса тоді була навколо мене, яку може і помічала, але не запам’ятала. Я почала шукати інформацію, передивлятись сотні різних посилань і маршрутів і от мій план не перші після карантинні дні вже сформовано. А тому запрошую зі мною пройти Ґорґанами подумки, а там може і фізично перетнемось на одній зі стежок.

Карпати мають свої особливості: велика кількість дощів, наявність кам’янистих розсипів, густі зарості. Усе це необхідно враховувати, підбираючи комплект спорядження та одягу. Тоді в дитинстві у мене були звичайнісінькі кросівки, джинси і куртка, яку не шкода. Тільки зараз я розумію, наскільки одяг може прикрасити, або повністю зіпсувати враження від подорожі. Особливо акцентую увагу на дощах. Бажано мати подвійний захист – непромокаюча куртка + плащ-пончо, що накриває людину разом з рюкзаком. Усі речі в рюкзаку, повинні бути герметично упаковані, особливо спальник.

У Карпатах нерідкі сильні вітри і дощі, тому намет повинен бути міцним, стійким, витримувати зливу.
Спальник має бути з температурою комфорту близько 0 градусів. Це зовсім не означає, що вночі буде нуль (влітку таке трапляється рідко). Середня нічна температура становить +10 градусів. Але практика показує, що я мерзну, особливо під ранок, навіть якщо температура плюс 15, як на мене, краще розстібнутись. Добре, зізнаюсь, що навіть влітку беру з собою спільник на мінус 7.

Які тільки килимки ми не випробовували, і самонадувні і такі як для йоги, але мій фаворит складний килимок з такими впуклими і випуклими горбочками, він найм’якший. Єдине, якщо йдете в Карпати і килимок не вміщається в середину рюкзака – купіть чохол, бо інакше додому доведеться везти подерте невідомощо, а не килимок. Телескопічні трекінгові палки — це щось на зразок складних лижних палиць. Вони дуже допомагають в походах, бо знімають частину навантаження з ніг. Якщо у вас проблеми з колінами, без палиць вам в гори не можна. Крім того з палицями набагато безпечніше йти складним рельєфом — дві додаткові точки опори нікому не завадять.
Узагалі ідеального захисту від дощу не існує. Якщо опади затягнуться, то як би ви не захищалися, одяг неминуче буде мокрим. Саме тому важливо використовувати швидковисихаючі синтетичні тканини, а вже точно не джинси, джинси в горах – це біда. Вони сохнуть вічність.

Знайдіть собі своє взуття. Яким би цікавим, красивим, емоційним не був похід, а без взуття яке не тре і не тисне, та ще й не промокає і не прогинається на камінні вам не обійтись. Можна зробити так, пройдіться магазинами, поміряйте кілька різних черевиків, а потім їх же пошукайте на ОЛХ. Зазвичай модель з року в рік функціонально не змінюється, хіба зовнішньо. Це, доречі, також зручний варіант для купівлі трекінгового взуття дитині, коли нога виростає щороку то дорогезні черевики не накупишся, а так, купив за кілька сот гривень черевики, сходив в кілька походів і їх же продав, або подарував родичам з меншою ніжкою.
Як би це дивно не звучало, готуючись до літнього походу в Капати – візьміть шапку і рукавички. Іноді ми навіть спимо в шапках. Протягом дня комплект теплих речей треба зберігати герметично упакованим в кілька поліетиленових пакетів, щоб після дощу у вас залишилося у що переодягнутися.
Пам’ятаю як сиділа я в спекотному Києві і коли настав момент збирати речі то навіть і подумати не могла про шапку, але саме для цього я користуюсь похідним списком, який вмикає мій мозок. Коли читаєте прогноз погоди, враховуйте що в горах температура в середньому на 10 градусів нижча, ніж в селищах поруч.

Не варто брати в похід величезний арсенал кремів і різної косметичної продукції, а ось туалетним папемром дуже зручно мити посуд.
З метою безпеки, мобільний телефон повинен бути у кожного туриста. У Карпатах покриття операторів мобільного зв’язку далеко не 100%. На більшості маршрутів зв’язок є або в селищах, або на вершинах гір. З власного досвіду хочу попередити — не обіцяйте рідним, що будете телефонувати вечорами — нічліги зазвичай в низинах, де зв’язку немає. Щоб акумулятори протрималися тиждень, смартфони треба постійно тримати в автономному режимі (режим польоту). Якщо хочете залишатися на зв’язку, обов’язково беріть пауербанк (зовнішній акумулятор) на 8-10 ампер-годин.
Планувати похід можна вже зараз – позаглядайте в найтемніші кутки своїх полиць, можливо саме там знайдете кружку і пластикову виделку. Походіть сайтами з різним похідним устаткуванням, сьогодні на більшості з них купа цікавих знижок.

Ґорґани – одне з небагатьох диких і безлюдних місць Карпат. Небагато залишилося на землі територій де природа збереглася такою, яку була тисячі років тому — Ґорґани одне з них. Піднявшись на вершину ти не побачиш жодного села на багато кілометрів навколо. Тут не зустрінеш натовпів туристів, людей, які зайшли сюди випадково — непрохідні хащі і суворий клімат лякають їх.

Все починається зазвичай в Івано-Франківську, але хтозна коли відновиться рух потягів, а тому я планую їхати власною автівкою до місця старту. Звичайно, що авто просто так не кинеш на дорозі, а тому доведеться побігати селом в пошуках двору, в якому зголосяться прихистити моє авто. Селище старту називається Осмолода. Тут, перед підвісним мостом зупиніться, зашнуруйте свої черевики, видихніть і робіть перші кроки через річку Лімниця. До урочища Студений звір у вас буде час розігріти м’язи, там немає якогось великого перепаду висот, приємний шепіт трав навкруги. А вже з урочища дорога йтиме вгору. Зелень полонин і гір, така пронизливо смарагдова, що відчуваєш себе якимось лепреконом в самому центрі Ірландії. За зачарованим лісом з поваленими ялинами, густим мохом і пишними папоротями нас чекає райтштоки — просіка, вирубана в зарослях жерепу. Жереп — зарості дикої гірської сосни, чагарникове криволісся. Висота його різна: іноді менше метра, а місцями навіть вище людського зросту. Жереп у Ґорґанах росте на більшості вершин та хребтів і це шалені колючки, а тому не раджу ходити цей маршрут в шортах.
Стежка йде серпантином, підбираючись до хребта Ігровець, висота 1804 м. Саме звідси відкриється краєвид і ми нарешті побачимо, що таке Ґорґани, а це — величезні валуни, покриті зеленим мохом. Ґорґани є дуже мальовничими горами. У хорошу погоду звідси можна побачити решту Карпат та Прикарпаття.
Кам’яні розсипи, що видніються майже на всіх вершинах, лише додають цьому масиву унікальності та незвичайності.
На нічліг ми розташуємося серед високих трав полонини Погар. Всього на перший день планується пройти 18 кілометрів, але в таких походах все досить гнучко. Звичайно, що як погода приємна і сонячна то пройти 18 кілометрів за день це складно, але можливо, а от коли йде дощ – тут вже питання.
Хоча про складність можна посперечатись, вичитала, що саме Ґорґанами проходить маршрут перегони. Учасникам змагань необхідно за 30 годин подолати 90 кілометрів, при цьому на шляху постійно трапляються всілякі перешкоди: крижана вода, яку необхідно перейти вбрід, високі стіни, канати. Тому, що там ті 18 кілометрів – копійки.

***
Від полонини Погар шлях йтиме до найвищої точки цього гірського масиву, до гори Сивуля, 1836 метрів. Пройшовши по кам’янистому гребню що сполучає Сивулю з Малою Сивулею, дорога йтиме вниз на полонину Рущина. Я люблю собі визначати кінцеву точку, адже так легше себе мотивувати встати і йти, коли вже ноги відвалюються. Так от, саме тут збереглися руїни старої польської прикордонної застави. Ґорґанами, як і Чорногірським хребтом проходив старий польсько-словацький кордон.
Наступний день, день дивних назв і дивних локацій. Наприклад, полонина Пекло в якій живуть коні, перевал Легіонів — тут в пам’ять про загиблих польських солдатів стоїть величезний хрест. В лісу можна побачити старі окопи і напівзруйновані землянки. Така вона спадщина кількох воєн, що прокотилися через мирні Карпати в минулому столітті.

Я ще з дитинства пам’ятаю ту атмосферу справжніх, не зіпсованих туристами Карпат, де бабця просто із цікавості питає, звідки ми приїхали і чи не хочемо води чи молока. Доречи, саме свіже молоко з трилітрової банки – це той приємний момент, який мені згадується найперше з тієї мандрівки.

Звичайно, що похід – це фізично важке навантаження, а тому вже сьогодні не забувайте щодня робити вправи, якщо висота стелі дозволяє, можна стрибати на скакалці, ну хоч до того моменту, поки у ваші двері не постукають сусіди або поліція. Ще можу порадити читати книжки про гори, я вже дочитую другу Рейнхольда Месснера – це дивовижна людина, яка побувала на всіх 14 восьмитисячниках світу, та подивилась два крутезні фільми «Шлях» та «Дика». Вони про гори, рюкзаки, походи і про настрій, який спонукає не засісти на дивані і не обкластися подушками, а рухатись, мріяти і, звичайно ж, планувати.