Качанівка, Сокиринці, Тростянець — подорожуємо, дотримуючись соціальної дистанції

Я не знаю яким буде життя після карантину і чи буде воно безпечним, а тому для себе я вирішила мінімізувати контакти з людьми і всі майбутні мандрівки планувати саме за такою схемою соціального дистанціювання. Варіант перший, північний. Їдемо дивитись Качанівку, Сокиринці і Тростянець.
***
Цей маршрут ви знайдете в багатьох путівниках, там є різні варіанти з якої саме локації починати, але я вважаю, що ідеально саме з Качанівки. Сюди варто їхати якщо: хочеться красивих весняних пейзажів, не дуже далекої, але комфортної дороги і якщо хочете об’єднати в одній подорожі історію, архітектуру і природу. І так, найзручнішим цей маршрут є з Києва або Чернігова. З інших міст дістатись буде важче, але немає нічого неможливого.
Відстань від Києва – 190 кілометрів або 3 години шляху. Зустрічають туристів красиві і привітно розкриті ворота палацово-паркового комплексу Качанівки. Проїжджаємо короткою доглянутою алеєю, далі шлагбаум – за вхід на територію треба заплатити, за автівку і кожного дорослого виходить близько 30 гривень.
***
Качанівський палац красивий всередині, але зовні він просто чарівний. Його підтримують у гарному стані, підфарбовують і підтирають, але глобально не трансформують, за що я особисто дуже вдячна, не люблю ці блискучі пластикові палаци. Тут ідучи скрипучою дерев’яною підлогою і відчуваючи запах старих стін ти можеш сам, без допомоги декоратора домалювати свою власну картинку і уявити, яким це місце було сотні років тому.
Пройдіться парком, присядьте в альтанці і подивіться на цю ідеальну пастораль перед вашими очима. Качанівка – варіант повільного і вдумливого релаксу.

***
Далі наш шлях лежить в Тростянецький дендропарк. Здається, що назва Тростянець – найпопулярніша назва населеного пункту в Україні – 20 Тростянців. У Чернігівській області їх два. Важливо, ви маєте їхати в Тростянець Ічнянського району!
***
Парк був закладений у 1834 році нащадком гетьмана Скоропадського — Іваном Михайловичем Скоропадським.
Головна відмінність парку від навколишніх Качанівського і Сокиринського, в основі яких природні ландшафти і звичайні для цієї місцевості рослини, в тому, що в Тростянці все творіння людських рук: і система ставків, і пагорби, і алеї. Навіть більшість зростаючих тут дерев унікальні — вони були привезені з різних куточків світу від Прибалтики до Південної Америки, спеціально акліматизовані для місцевих умов і особливим чином висаджені, формуючи неповторні за красою композиції і фігури.
Величезний парк закладався, коли сусідні Качанівка і Сокиринці вже буди популярними місцинками. Доречі, Іван Михайлович був одружений на Єлизаветі Тарновській — родичці власників Качанівки.

Звичайно, власникам маєтку в Тростянці хотілося створити щось незвичайне, не схоже на сусідів. Як на мене, вони з цим впорались. Спочатку тут була типова для Лівобережжя лісостепова рівнина, де ніяких пам’яток крім невеликої дубового гаю і струмка Тростянець не було.
На цьому місці протягом 30 років, клопіткою ручною працею (екскаваторів і бульдозерів в ті часи ще не було) створювалось диво – гори і долини, ставки і канали, ущелини і сонячні галявини.
Висота штучних гір сягає 35 метрів. Уявляєте, що таке вручну насипати пагорб висотою в 9-ти поверховий будинок? Так ось тут таких пагорбів не менше десятка. Пізніше сюди прилетіли лебеді і вирішили, що будуть тут жити. Бажання використовувати в своїх композиціях екзотичні дерева зажадало від Івана Михайловича багаторічної наукової роботи, посадки захисних лісосмуг по периметру парку і навіть створення власного розсадника. Тростянецький парк фактично став справою всього його життя, тому не дивно, що похований він тут же. У Тростянці був і красивий будинок в готичному стилі, який, на жаль, був повністю зруйнований і зараз залишився тільки на малюнках.
Тут дуже мало людей, просто купа білок. Будете в Тростянці – візьміть горішки, білки просто в руки йдуть.
***
Про Сокиринці є дивна історія. Козацькій рід Ґалаґанів відомий з 17 століття, а один з перших представників роду Гнат Ґалаґан був чигиринським і прилуцьким полковником, очолював полк у Мазеповому війську. Проте після укладання українсько-шведського союзу Ґалаґан став на бік російського царя і брав активну участь у розгромі Старої Січі.
Вцілілі запорожці полювали на Гната з родиною задля помсти. Той за протекції Івана Скоропадського перебирався, а фактично втік на Прилуччину, де частково купує, а частково отримує у нагороду від царя чималі землі. У невеличкому і древньому селі Сокиринці (про нього вперше згадується ще в 1092-му році) онук Гната Іван будує велику дерев’яну садибу і розбиває парк.

***
Назва Сокиринці походить від слова «сокира», що українською мовою означає сокиру.
Парадну алею видно з дороги, вона дещо занедбана і в порівнянні з Качанівською – бідніша. Там якесь котяче царство, принаймні, коли я там була, навкруги бігало не менше 15 котів і кошенят різноманітних кольорів.
Тут все якось прозаїчніше у порівнянні з Качанівкою, але це тому, що Сокиринський архітектурно-парковий комплекс перебуває у користуванні Сокиринського професійного аграрного ліцею.
***
В цьому ліцеї є ще опція зупинитись на ночівлю в гуртожитку, але то для кращих часів. На час мінімізації контактів, краще все ж таки намет.
Приміщення сучасної парламентської бібліотеки на Майдані – це також колишня власність родини Ґалаґанів, яку вони передали місту в якості благодійного внеску. Цікаво, як Сокиринці і Київ перетнулись. А ще Сокиринцях проходить фестиваль кобзарів, це так, якщо ви раптом фанат кобзарського співу і не знали.
***
Парк в Сокиринцях не такий цікавий, як в Тростянці, але тут не менш затишно, а ближче до водойми є ротонда — масивна альтанка з колонами і навісом.
Наступного дня, якщо у вас є сили і бажання – заїдьте в Чернігів, що там цікавого можете послухати в одному з попередніх подкастів Путівник, але будьте уважні, Чернігів – велике місто і там купа людей.
***
Пропонована вам подорож – це приємні 2 дні тиняння парками, дихання повітрям насолода від зустрічей з тваринками. Візьміть з собою перекус і якусь швидкорозчинну гречку з консервою. Зупиніться в наметі на галявині в Сокиринцях і помедитуйте малюючи картини, яким воно було тут життя 100 років тому.