Обнулити мозок на нульовому кілометрі, скуштувати найсмачнішу уху і повалятись в маковому полі — це все можливо на Бессарабії

У програмі «Путівник» цього разу наша колега Ірина Кондратенко, яка знає все про всі куточки України і не тільки, розповість про загадкову Бессарабію

Обнулити мозок на нульовому кілометрі, скуштувати найсмачнішу уху і повалятись в маковому полі — це все можливо на Бессарабії
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2019/04/PUTIVNYK-BESARABIJA.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2019/04/PUTIVNYK-BESARABIJA.mp3
Обнулити мозок на нульовому кілометрі, скуштувати найсмачнішу уху і повалятись в маковому полі — це все можливо на Бессарабії
0:00
/
0:00

Якщо подивитись на мапу України, то ліворуч на півдні побачите маленьку частинку країни, яку відділяє Дністровський лиман. Це там, де містечко Затока, саме те містечко, в якому після окупації Криму, в сезон така кількість людей, що зранку треба йти на пляж займати місце рушником. Проте, якщо приїхати туди в травні або в жовтні, то воно чарівне. Одного разу ми так і зробили і такі гарні були ті прогулянки від Кароліно Бугаз до Затоки і навпаки, тоді працювало тільки кілька кафе і сонце гріло лише ту сторону, якою до нього поверталась. Але було найголовніше – плескіт хвиль і шаленої краси море, яке зливається з небом.

Вперше я приїхала на Бессарабію 3 роки тому і побачила лише кілька гарних місцевостей, а вже за рік ми з родиною туди повернулись і всі відкриття тих красот я помножила на 10. Оригінальність саме Бессарабії в тому, що тут мешкають греки, молдавани, болгари, гагаузи, німці, євреї та, звичайно ж, українці. Майже в кожному селі свій окремий осередок, де дуже ніжно плекають традиції своїх народів. Вони наче законсервували їх. Ми були на святі Трійці в болгарському селі Зоря, то там на локації в кількадесят метрів можна було побачити національний костюм, почути спів і навіть взяти участь в загальному танку.

Як дістатися?

 Але традиційно розпочнемо з дороги. До місця призначення їхати автівкою близько 8 годин, можна і швидше, але то не в кайф. Я прибічник того, що треба зупинятись, їсти канапки десь на узбіччі, фотографуватися в полі маків або просто розім’ятись, граючи в якусь рухливу гру. Адже дорога — це вже перший і дуже важливий етап великої подорожі.

Якщо хочете розділити дорогу на два етапи, то краще за все виїжджати ввечері, десь дорогою зупинитись в готелі а вранці продовжувати свою мандрівку. В цьому випадку не варто навіть готель забронювати, щоб не обмежуватись, на Одеській трасі – купа варіантів.

Повноцінно же маршрут починається від кола, де, якщо повернути ліворуч, то поїдеш в Одесу, а якщо праворуч, то на Рені, а нам саме туди і треба. Хоча ви на мене в цьому питанні не рівняйтесь, бо я інколи ті ліворуч і праворуч плутаю, краще орієнтуйтесь на підказки навігатора.

Ще 3 роки тому дорога тут була такаааааа, що це просто жесть, а тепер трасу до Рені полагодили і їхати одне задоволення.

Українська Венеція.

Бессарабія така крута і така величезна, що буду сюди повертатись не раз, а розпочати  розповідь хочу з  селища на воді Вилкове, розташоване в Кілійському районі Одеської області, на кордоні з Румунією, в нижній дельті Дунаю, за 6 км від того місця, де Дунай впадає в Чорне море. Існує усталене кліше – що це українська Венеція. Але проти такого порівняння, це ніяка не Венеція, це абсолютно унікальне поселення, де вулички — це канали великої річки, де дерев’яні місточки, де дещо покинуто виглядають будинки, а люди радо вітають всіх туристів. Вилкове на 45% складається з води. У кожному будинку замість машини човен – моторний або звичайний із веслами. У будь-яку точку міста можна дістатися човном, ним же перевозять вантажі, їздять на свої городи, розташовані на островах неподалік, і навіть везуть на пасовища корів. В 2016 році, коли я вперше тут побувала, то найголовніше, що лишилось в моїй пам’яті – це страшнюча дорога, якою ми рухались зі швидкість мінус 10 кілометрів на годину. Точніше описати можна так, полем було рухатись швидше, аніж самою трасою.

Українська Венеція

Не кожен турист наважувався проїхати цей шлях і тому тоді забронювати екскурсійний човен не було проблемою.

Але вже наступного року ми повернулись і враження наші були абсолютно інші: до самого селища проклали рівнесенький асфальт, але і людей у Вилковому збільшилося в кілька разів.

А зараз почну знову свої нудні нагадування.  Якщо хочете у Вилковому заночувати – бронюйте готелі за місяць, починаючи з квітня ця місцевість зараз користується шаленою популярністю, а готелів не так багато. Але я  віддаю перевагу ночівлі в сусідніх містечках і особливо раджу Приморське, воно маленьке, але там є приватні гостьові будинки. Я просто настільки люблю море, що між вибором ночівлі біля моря чи десь поодаль – завжди вибираю перший варіант. Сон лишаю на нудні будні дні, а в мандрівках дуже люблю зустрічати світанок. Я роблю так: заварюю собі каву в термос, беру якийсь смаколик, коли з дитиною, то йому роблю також чай або якусь кашу і такі закудлані після сну ми йдемо на берег. В старому мультфільмі про паровозик з Ромашкіно була така фраза: «Кожний світанок – єдиний в житті». Доречи, Приморське ще й чудова альтернатива тій же Затоці.

Екскурсія Дунаєм.

Розповім трохи про те, що ж у Вилковому робити. Що подивитися і де побувати ділиться на 2 пункти: само Вилкове та дельта Дунаю.

Звичайно, тут оглядова екскурсія проходить на човні.  У самостійне плавання вам відправитися не дадуть, лише в супроводі людини, яка знає тутешні місця. Води – прикордонні, місцевих прикордонники знають, а то самостійних туристів можуть зупинити і перевірити документи.

Є дуже круті місцини, які знають тільки місцеві гіди. Наприклад, долина латаття: вузький канал, по обидві сторони усіяний неймовірної краси ліліями. Місцеві їх бережуть як зіницю ока: лілії занесені до Червоної книги так що, пошепки просіть відвезти вас туди, і обіцяйте, що не чіпатимете жодної лілії.

Нам ще показували Базарчук – найбагатші острівні вілли Вилкового. Якщо ви в човні з дітками, попросіть відвезти вас до місця гніздування зимородків: цих яскравих пташок можна розглянути з відстані усього кількох метрів.

Та і взагалі подорож на човні – це крутезні відчутті. Природа навкруги вражає, там дуже, дуже-дуже красиво.

Але коли ти по великому каналу долітаєш човном на «Нульовий кілометр» над тобою кружляють величезні пелікани, бачиш румунські береги – вражень просто маса.

Ціна екскурсії по Дунаю безпосередньо залежить від кількості осіб, маршруту і швидкості човна.

6 осіб на 3 години по Дунаю з птахами і нульовим кілометром – близько 2000 грн.

Риболовля і царська уха.

Окрема тема – риболовля. У тутешніх місцях водиться 102 види риби, з них 5 видів осетрових, які занесені до Червоної книги. Це найбагатша риболовля в Україні. З рекордів: в середині минулого століття тут зловили осетра на 1200 кг. З відносно недавнього – сом на 400 кіло і білуга на 500.

О, а ще в екскурсію можна додати заїзд в ресторан на царську уху. Вам приносять окремо юшку і окремо рибу. Я взагалі не дуже таке люблю, але там це було ну дуже смачно.

А ніж 100 разів почути, краще збирайтесь і їдьте.

На зворотному шляху раджу ще заскочити в селище Лебедівка і просто день валятися на пляжі.

Особливості місцевої кухні.

 Ну а наостанок розповім вам що ж куштувати на Бессарабії. Крім тієї рибної юшки, про яку я вже згадувала, є ще нереально смачна цаца — це маленька, точніше дуже маленька рибка, засмажена до скоринки в клярі, що подається зі сметанним соусом.

Фаршмак – оселедець, масло і все це з травами і просто неможливо смачно.

Таратор – холодний суп з кислого молока і йогурту з дрібно нарізаним огірком і травами.

Мамалига, по типу баноша.

І ще такий пиріг з яйцем бринзою і тістом

Думаю, ви зрозуміли, що, їдучі на Бессарабію треба просто розслабитись і наїдати пузяки, інакше просто не вийде, потім, вдома відбігаєте.

Їдьте на Бессарабію, коли квітнуть маки – це особливо красивий час. І наостанок здам вам моє найулюбленіше місце в цій частині країни – Грибівка. Це вже ближче до Одеси, там високий берег, чудовий порожній пляж і саме це місце – чудовий кінцевий пункт подорожі, а далі вже додому.

Маки

Коментарi до запису