Обнулити мозок на нульовому кілометрі, скуштувати найсмачнішу уху і повалятись в маковому полі — це все можливо на Бессарабії

Якщо подивитись на мапу України, то ліворуч на півдні побачите маленьку частинку країни, яку відділяє Дністровський лиман. Це там, де містечко Затока, саме те містечко, в якому після окупації Криму, в сезон така кількість людей, що зранку треба йти на пляж займати місце рушником. Проте, якщо приїхати туди в травні або в жовтні, то воно чарівне. Одного разу ми так і зробили і такі гарні були ті прогулянки від Кароліно Бугаз до Затоки і навпаки, тоді працювало тільки кілька кафе і сонце гріло лише ту сторону, якою до нього поверталась. Але було найголовніше – плескіт хвиль і шаленої краси море, яке зливається з небом.

Вперше я приїхала на Бессарабію 3 роки тому і побачила лише кілька гарних місцевостей, а вже за рік ми з родиною туди повернулись і всі відкриття тих красот я помножила на 10. Оригінальність саме Бессарабії в тому, що тут мешкають греки, молдавани, болгари, гагаузи, німці, євреї та, звичайно ж, українці. Майже в кожному селі свій окремий осередок, де дуже ніжно плекають традиції своїх народів. Вони наче законсервували їх. Ми були на святі Трійці в болгарському селі Зоря, то там на локації в кількадесят метрів можна було побачити національний костюм, почути спів і навіть взяти участь в загальному танку.

Як дістатися?

 Але традиційно розпочнемо з дороги. До місця призначення їхати автівкою близько 8 годин, можна і швидше, але то не в кайф. Я прибічник того, що треба зупинятись, їсти канапки десь на узбіччі, фотографуватися в полі маків або просто розім’ятись, граючи в якусь рухливу гру. Адже дорога — це вже перший і дуже важливий етап великої подорожі.

Якщо хочете розділити дорогу на два етапи, то краще за все виїжджати ввечері, десь дорогою зупинитись в готелі а вранці продовжувати свою мандрівку. В цьому випадку не варто навіть готель забронювати, щоб не обмежуватись, на Одеській трасі – купа варіантів.

Повноцінно же маршрут починається від кола, де, якщо повернути ліворуч, то поїдеш в Одесу, а якщо праворуч, то на Рені, а нам саме туди і треба. Хоча ви на мене в цьому питанні не рівняйтесь, бо я інколи ті ліворуч і праворуч плутаю, краще орієнтуйтесь на підказки навігатора.

Ще 3 роки тому дорога тут була такаааааа, що це просто жесть, а тепер трасу до Рені полагодили і їхати одне задоволення.

Українська Венеція.

Бессарабія така крута і така величезна, що буду сюди повертатись не раз, а розпочати  розповідь хочу з  селища на воді Вилкове, розташоване в Кілійському районі Одеської області, на кордоні з Румунією, в нижній дельті Дунаю, за 6 км від того місця, де Дунай впадає в Чорне море. Існує усталене кліше – що це українська Венеція. Але проти такого порівняння, це ніяка не Венеція, це абсолютно унікальне поселення, де вулички — це канали великої річки, де дерев’яні місточки, де дещо покинуто виглядають будинки, а люди радо вітають всіх туристів. Вилкове на 45% складається з води. У кожному будинку замість машини човен – моторний або звичайний із веслами. У будь-яку точку міста можна дістатися човном, ним же перевозять вантажі, їздять на свої городи, розташовані на островах неподалік, і навіть везуть на пасовища корів. В 2016 році, коли я вперше тут побувала, то найголовніше, що лишилось в моїй пам’яті – це страшнюча дорога, якою ми рухались зі швидкість мінус 10 кілометрів на годину. Точніше описати можна так, полем було рухатись швидше, аніж самою трасою.

Не кожен турист наважувався проїхати цей шлях і тому тоді забронювати екскурсійний човен не було проблемою.

Але вже наступного року ми повернулись і враження наші були абсолютно інші: до самого селища проклали рівнесенький асфальт, але і людей у Вилковому збільшилося в кілька разів.

А зараз почну знову свої нудні нагадування.  Якщо хочете у Вилковому заночувати – бронюйте готелі за місяць, починаючи з квітня ця місцевість зараз користується шаленою популярністю, а готелів не так багато. Але я  віддаю перевагу ночівлі в сусідніх містечках і особливо раджу Приморське, воно маленьке, але там є приватні гостьові будинки. Я просто настільки люблю море, що між вибором ночівлі біля моря чи десь поодаль – завжди вибираю перший варіант. Сон лишаю на нудні будні дні, а в мандрівках дуже люблю зустрічати світанок. Я роблю так: заварюю собі каву в термос, беру якийсь смаколик, коли з дитиною, то йому роблю також чай або якусь кашу і такі закудлані після сну ми йдемо на берег. В старому мультфільмі про паровозик з Ромашкіно була така фраза: «Кожний світанок – єдиний в житті». Доречи, Приморське ще й чудова альтернатива тій же Затоці.

Екскурсія Дунаєм.

Розповім трохи про те, що ж у Вилковому робити. Що подивитися і де побувати ділиться на 2 пункти: само Вилкове та дельта Дунаю.

Звичайно, тут оглядова екскурсія проходить на човні.  У самостійне плавання вам відправитися не дадуть, лише в супроводі людини, яка знає тутешні місця. Води – прикордонні, місцевих прикордонники знають, а то самостійних туристів можуть зупинити і перевірити документи.

Є дуже круті місцини, які знають тільки місцеві гіди. Наприклад, долина латаття: вузький канал, по обидві сторони усіяний неймовірної краси ліліями. Місцеві їх бережуть як зіницю ока: лілії занесені до Червоної книги так що, пошепки просіть відвезти вас туди, і обіцяйте, що не чіпатимете жодної лілії.

Нам ще показували Базарчук – найбагатші острівні вілли Вилкового. Якщо ви в човні з дітками, попросіть відвезти вас до місця гніздування зимородків: цих яскравих пташок можна розглянути з відстані усього кількох метрів.

Та і взагалі подорож на човні – це крутезні відчутті. Природа навкруги вражає, там дуже, дуже-дуже красиво.

Але коли ти по великому каналу долітаєш човном на «Нульовий кілометр» над тобою кружляють величезні пелікани, бачиш румунські береги – вражень просто маса.

Ціна екскурсії по Дунаю безпосередньо залежить від кількості осіб, маршруту і швидкості човна.

6 осіб на 3 години по Дунаю з птахами і нульовим кілометром – близько 2000 грн.

Риболовля і царська уха.

Окрема тема – риболовля. У тутешніх місцях водиться 102 види риби, з них 5 видів осетрових, які занесені до Червоної книги. Це найбагатша риболовля в Україні. З рекордів: в середині минулого століття тут зловили осетра на 1200 кг. З відносно недавнього – сом на 400 кіло і білуга на 500.

О, а ще в екскурсію можна додати заїзд в ресторан на царську уху. Вам приносять окремо юшку і окремо рибу. Я взагалі не дуже таке люблю, але там це було ну дуже смачно.

А ніж 100 разів почути, краще збирайтесь і їдьте.

На зворотному шляху раджу ще заскочити в селище Лебедівка і просто день валятися на пляжі.

Особливості місцевої кухні.

 Ну а наостанок розповім вам що ж куштувати на Бессарабії. Крім тієї рибної юшки, про яку я вже згадувала, є ще нереально смачна цаца — це маленька, точніше дуже маленька рибка, засмажена до скоринки в клярі, що подається зі сметанним соусом.

Фаршмак – оселедець, масло і все це з травами і просто неможливо смачно.

Таратор – холодний суп з кислого молока і йогурту з дрібно нарізаним огірком і травами.

Мамалига, по типу баноша.

І ще такий пиріг з яйцем бринзою і тістом

Думаю, ви зрозуміли, що, їдучі на Бессарабію треба просто розслабитись і наїдати пузяки, інакше просто не вийде, потім, вдома відбігаєте.

Їдьте на Бессарабію, коли квітнуть маки – це особливо красивий час. І наостанок здам вам моє найулюбленіше місце в цій частині країни – Грибівка. Це вже ближче до Одеси, там високий берег, чудовий порожній пляж і саме це місце – чудовий кінцевий пункт подорожі, а далі вже додому.